Журналістські будні на Кіровоградщині важко назвати надзвичайно активними. Переважна більшість знакових для країни подій зазвичай оминає центральну Україну, створюючи для медійників доволі комфортну, заколисуючу обстановку, в якій фактично не потрібно адаптуватись до нових викликів чи суттєвих змін. Звісно і тут не обходилось без резонансів та щоденних викликів,однак це була скоріше рідкість ніж буденна робота. Все і для всіх змінила війна.
Попри те, що наш регіон залишається відносно спокійним, три місяці повномасштабного вторгнення внесли свої корективи в роботу редакцій. Частина видань втратила фінансування і намагається знайти можливості для виживання, інші адаптуються до потреб аудиторії в специфічній інформації, треті шукають випробовують формати роботи аби навіть в цей непростий час не втратити індивідуальності.
Про те, що змінилось і що змінили у своїй роботі медійники, ми поговорили з редакторами трьох топових кропивницьких онлайн-медіа “Гречка, “Златопіль” і “Точка доступу”.
Анастасія Дзюбак, редактор інформаційного порталу “Гречка”: “Продовжуємо шукати можливості для стабільної роботи редакції”
З початку повномасштабного вторгнення редакція “Гречки” працює, так би мовити, з дому. Та це не створило для нас якихось особливих труднощів, оскільки, принаймні в перший місяць війни, якихось масштабних щоденних подій, як то було раніше, у місті не відбувалось. Відповідно спланувати, хто куди йде і кому зручніше висвітлити той чи інший інфопривід, було не важко. Єдине питання, яке виникало – розподіл робочої техніки.
З фінансуванням ситуація складніша. Оскільки ми не маємо постійного інвестора, з перших днів війни я зрозуміла, що у березні можемо лишитись без зарплатні. Правда, доволі швидко нам вдалось отримати фінансову підтримку від Media Development Foundation (MDF) та Львівського медіафоруму, з якими ми до цього співпрацювали. Власне, завдяки цьому ми й прожили ці перші місяці. А далі, як і було заплановано ще до війни, підписали договір щодо висвітлення діяльності Кропивницької міської ради і навіть отримали від нього перші виплати.
Звісно, цим ми не обмежуємось і продовжуємо шукати можливості для стабільної роботи редакції. Подались на кілька грантових проєктів. Власне вже отримали грант від Internews Ukraine щодо написання матеріалів на євротематику і, від них же, спільно з European Journalism Centre, отримали грант на підтримку інституційного розвитку видання. Плюс чекаємо відповіді від кількох інших донорів. Ще редакція долучилась до проекту MDF “Екстрений фонд порятунку українських регіональних медіа”. Він передбачає менторську підтримку в питаннях покращення контенту та налагодження дистрибуції в умовах війни.
Що ж до інформаційного наповнення сайту, то наразі ми вже визначили напрямок на збільшення кількості подкастів та історій і скорочення кількості новин. Частково це пов’язано з проблемами із доступом до інформації, оскільки місцева влада, посилаючись на обмеження воєнного стану, стала досить скупа на коментарі поза офіційно наданою інформацією. Часом на питання отримуємо відповідь, що цю інформацію ми не можемо надати, а цю надамо, але трохи пізніше. Частково ж самі себе цензуруємо у чутливих темах, обираючи тільки ті теми для висвітлення, в яких можемо бути стовідсотково впевненими, адже головне завдання не нашкодити.
Альона Шендеровська, редактор новинного інтернет-порталу “Златопіль”: “Основний кістяк редакції зберегли”
Мабуть, найбільша зміна в редакції – перехід на дистанційну роботу. Фактично з перших днів війни ми прийняли рішення, що кожен працюватиме з дому або іншого зручного для цього місця. Так, власне, і продовжуємо. З одного боку, це зручно – немає потреби шукати приміщення під офіс, з іншого, дещо ускладнює роботу, коли потрібна швидка комунікація всередині редакції. Але загалом справляємось.
Щодо контенту, то й тут не обійшлось без певних змін. Помітила, що від початку повномасштабного вторгнення люди переважну більшість інформації отримують через телеграм-канали, тож вирішили підсилити наш. Закидаємо туди як власні регіональні новини, так і перепости від загальноукраїнських ЗМІ. Таким чином суттєво додали підписників, які отримують збалансоване наповнення, – новини локальні, всеукраїнські, міжнародні.
На щастя, нас поки фінансують, хоча й довелось дещо скоротити число авторів, зокрема в частині співпраці з позаштатниками. Тим не менш, основний кістяк редакції зберегли, зарплати виплачуються, що в нинішній час уже чудово. Плюс порадували окремі організації, які забезпечують нормальну роботу “Златополя”. Зокрема “Укрнет” суттєво скоротив вартість послуг. Тож ми й досі з’являємось в регіональній та національній стрічці новин, але за суттєво менші гроші.
Що ж до планів на майбутнє, то з цим поки важко. Адаптуємось до нової реальності і намагаємось реагувати на запити читацької аудиторії. Головне не зупинятись. Поки так.
Ольга Зима, редактора онлайн-видання “Точка доступу”: “В перші тижні вцйни люди працювали фактично цілодобово”
З початком повномасштабного вторгнення робота редакції змінилася кардинально. В перші тижні люди працювали фактично цілодобово, адже отримували багато інформації з усіх можливих каналів, яку потрібно було опрацювати й подати читачеві. Звісно, це було добровільне рішення, адже всі чудово розуміли важливість цієї роботи.
Якщо у березні майже всі новини стосувалися теми війни, це був головний запит аудиторії, то зараз побільшало місцевих новин. Ми ж продовжуємо розповідати про життя регіону, вимушених переселенців, які залишилися в нашій області, волонтерство. І, само собою, перебіг війни. Сайт продовжує наповнюватись майже цілодобово й без вихідних.
Що ж до грошового забезпечення, то фінансування нам фактично не скоротили, проте редакція як організація, відчула часткову втрату доходу, адже рекламодавці пішли. І навіть зараз, коли ситуація трохи стабілізувалась, говорити про повернення до звичних показників ще дуже рано.
Тим не менш, було зроблено все, аби фінансові справи не вплинуло на колектив – усі журналісти залишилися на своїх місцях, нам вдалося втримати кожного працівника і його зарплату. А це, як на мене, важливо.
Наразі робота редакції увійшла в нову колію. Працювати доводиться більше, люди працюють щоденно до пізньої ночі. Та все ж ми тримаємо свій інформаційний фронт і продовжуємо боротьбу.
