Від початку повномасштабного вторгнення проблема проросійських фейків і наративів у медіа набула нових обрисів. Якщо раніше нашіптувані країною-окупантом ідеї зводились до тези “росія хоче миру”, то тепер в інфопросторі намагаються пошири ідею про “поганий Захід” та “не все так однозначно”.
Втім на Кіровоградщині що перша, що друга ідея рідко знаходить прихильників. Багато в чому через відсутність подібних тез у медіа, які в питанні свідомого чи несвідомого підігравання росіянам демонструють похвальну одностайність та прискіпливість.
Що залишається? Соцмережі, в яких відрізнити, де правда, а де гарно замаскована пропаганда, буває ой як непросто. Особливо коли цю пропаганду розносять репостами справжні користувачі, а не боти чи проплачені провокатори. Звісно, навіть вони наразі не виправдовують дій країни-окупанта. Дописи, скоріше, спрямовані на те, щоб дискредитувати чинну владу і впливові волонтерські центри. Спробуємо розібратись з цим явищем на прикладі фейсбук-групи “Олександрія”, де подібні пости непоодинокі і трапляються по кілька разів на тиждень. Враховуючи аудиторію в 16,8 тисяч підписників вплив проросійських тез є досить суттєвим для регіону з менш ніж мільйонним населенням.
Культ Порошенка і курс долара
Ситуація з протиставленням нинішнього президента попередньому набирає обертів і перетворюється з просто комічної в трагікомічну. Все більше і більше підписників фейсбук-групи, які були чи є прихильниками Петра Порошенка як політика, включаються в інформаційну “війну” створюючи з Володимира Зеленського образ внутрішнього ворога, що провадить підривну діяльність всередині країни.
І якщо для пересічного користувача Фейсбуку такі заяви виглядають сміхотворно та надумано, то для істинних “порохоботів” прізвище Зеленський давно уособлює суцільне зло. При цьому аргументи ідеологічних опонентів сприймаються у більшості своїй як особиста образа і або просто ігноруються, або ж навпаки – діють як фактор підігрівання агресії, що переростає в травлю.
Хочеться окремо наголосити – політика пана Зеленського не є виключно хорошою чи апріорі правильною, однак необгрунтована критика з переходом на особистості лише розділяє суспільство, породжуючи внутрішні срачі і відволікаючи від важливішого – війни, яка все ще триває і сумнівно, що буде закінчена найближчим часом.
Але давайте поглянемо на конкретні приклади.
“ви нічево ни панмаити!!! То при Порохе 26 было много!!
а ЕМУ 42 ГАДОЧКА и ОН НИ ЛОХ!!!
…але подивитеся ЯКА ДУПА нас чекає восени і взимку….”
Пост відповідного змісту, що супроводжувався фотографією з оновленим, підвищеним курсом валют, з’явився у групі наприкінці минулого тижня. Головний меседж – чинна влада, в особі Володимира Зеленського, винна в суттєвому підвищенні курсу валют. Традиційно – відсилка до попередника, на якого буцімто жалілися за високий курс долара, але зараз стало ще гірше. Риторика відверто маніпулятивна і провокативна. Адже дійсно, ріст курсу турбує населення, яке розуміє, що за цим кроком обов’язково послідує ріст цін на продукти харчування, одяг, ліки, все інше.
Та що сталось насправді – 21 липня Національний банк України скорегував офіційний курс гривні до долара США на 25%. За офіційною інформацією Нацбанку, “корекція обмінного курсу збільшить приплив і, відповідно, продаж валютної виручки експортерами, мінімізує спекулятивну складову поведінки учасників ринку та дасть змогу стабілізувати курсові очікування”.
Що ж стало причиною для такого рішення? На початку війни НБУ зафіксував курс долара на рівні 29,25 грн/дол, дозволивши в подальшому торгувати готівкою з націнкою в 10%. Це рішення, з одного боку, стабілізувало офіційний курс, який почало “хитати” через проблеми з економікою, спричинених війною, з іншого, створило розрив між банківським і ринковим курсом, що викликало занепокоєння у бізнесу, який працює з валютним безготівковим розрахунком. Адже фактичний прибуток у доларах неможливо було перевести у тверду валюту, не втративши при цьому на курсі. Розрив між банківським і реальним курсом, у підсумку, сягнув 25%. Його й спробували ліквідувати, зафіксувавши долар за новим, більшим курсом.
Чи винен у подібних курсових коливанням президент? Ні. Національний банк насправді мав мало варіантів виходу із ситуації. Економіст Сергій Фурса пояснює це так.
“Тримати курс на зафіксованому на початку війни рівні вже не було змоги. Резерви занадто швидко витрачалися на підтримання цієї валютної стабільності…
…Чому резерви швидко закінчувались? Великий дефіцит бюджету, це перше питання. Зараз, до речі, за рахунок девальвації західна допомога у гривнях буде більшою, що має зменшити тиск на бюджет. Цей дефіцит бюджету, в тому числі, фінансувався за рахунок друкарського верстата. В умовах обмеженого попиту з боку населення (бо грошей немає через війну) воно не впливало напряму на інфляцію, проте значна частина цих коштів йшла на валютний ринок, вимиваючи резерви НБУ”.
Тож чи коректно порівнювати ситуацію з курсом валют при президенстві Порошенка та Зеленського? Звісно ж, ні, однак це робиться, підживлюючі озлобленість на чинного президента і розділяючи таким чином громадянське суспільство.
Недовіра до волонтерів
Чи багато ви знаєте волонтерських фондів? Чи часто донатите на потреби ЗСУ або окремих бійців? Чи вірите в те, що кошти витрачаються на те, що потрібно?
Констатуємо: за останні роки довіра до волонтерського руху тільки зростала, досягнувши свого апогею під час повномасштабної війни. Локальні проєкти і всеукраїнські акції, збори на одного солдата і на потреби армії загалом. Українці щоденно роблять свій посильний економічний вклад у перемогу.
Чудовим прикладом консолідованості і згуртованості українців став оголошений волонтером Сергієм Притулою і блогером Ігорем Лаченковим збір коштів на безпілотники для ЗСУ. Поставлена мета – зібрати 500 млн гривень, на які можна було б придбати три “Байрактари”. Планували закрити питання за тиждень, однак українці перевершили себе і вирішили питання за 3 доби, зібравши за цей час трохи більше 600 мільйонів гривень. Однак купувати безпілотники не довелось, оскільки турецька фірма-виробник, почувши про безпрецедентний збір, вирішила допомогти Україні та поставити три “Байрактари” безкоштовно.
Сергій Притула одразу після цієї новини заявив: на що витрачати кошти, будуть вирішувати з військовим командуванням. Оскільки гроші не були витрачені одномоментно, в мережу запустили російське ІПСО “Притула присвоїв гроші. А сам збір це його піар-хід перед виборами”. .
У групі “Олександрія” цей відверто проросійський наратив розганяв безпосередній адміністратор групи Vlad Manmix.
При цьому не важко провести мінімальний фактчек аби зрозуміти – фонд Сергія Притули регулярно звітує про витрачені кошти, викладаючи як чеки, так і фото/відео з придбаним для армії товаром. Більше того, лише за день до появи цього допису Притула давав розгорнуте інтерв’ю “Суспільному”, в якому докладно розповів про те, куди і як підуть гроші, задоначені людьми на Байрактари, і чому до трьох подарованих було неможливо докупити ще чотири.
Проблема “зернових угод”
Підписання так званих “зернових угод”, що у перспективі дає можливість розблокувати процес експорту українського зерна морем, стало однією з найбільш обговорюваних тем останніх тижнів. У перші дні після озвучених планів транспортувати зерно, використовуючи для цього одеський морпорт, мережею поповозли “всепропальні” чутки типу “влада хоче здати росіянам Одесу”, “умовою “зернового перемир’я” є припинення контрнаступу на херсонському напрямку”, “берегову лінію буде розміновано” і так далі. Цю ж тезу активно просували і в “Олександрії”.
Занепокоєння спробували розвіяти. При цьому питання “зернових угод” комунікували і представники офісу президента, і МЗС, і, навіть, розвідники. Зокрема голова Головного управління розвідки Міністерства оборони Кирило Буданов під час національного інформаційного марафону заявив: «З військової точки зору загроз (від підписання угоди, – ред.) ми не бачимо. Є пропрацьований фарватер. Судна будуть рухатися виключно цим фарватером. Жодна ділянка узбережжя, крім згаданого мною фарватеру, не буде розміновуватися. Тобто якщо хтось думає, що Росія зможе під приводом функціонування цього коридору висадити десант, то це абсолютно нереально. Крім того, берег уже захищають берегові ракетні комплекси, які роблять такі дії абсолютно нереальними».
Подібне озвучував і міністр інфраструктури України Олександр Кубраков: «Вважаю, що цю угоду ми підписуємо на наших умовах, тому що наша акваторія повністю контролюється нами».
Підсумовуючи скажемо, щоденно в групі “Олександрія” публікується 2-4 десятка повідомлень. Частина з них пости місцевих ЗМІ, частина дописи модераторів або читачів. Переважна більшість цілком адекватна та навіть корисна. Однак саме 3-4 публікації з проросійськими наративами, які щоденно з’являються там, створює фон для недовіри до дії влади, військового командування, волонтерів. А це саме те чого й хоче ворог – розділення, розколу суспільства в часи війни. Детальніше про те як саме Росія просуває свої фейки читайте в матеріалі “”Война с фейками” та шизофашизм. Як росія створює та поширює дезінформацію”. Ми ж зі свого боку нагадаємо про важливість інформаційної гігієни. Не вірте на слово, перевіряйте інформацію, користуйтесь лише перевіреними джерелами. І все буде Україна.
Павло Лісниченко,
регіональний представник ІМІ у Кіровоградській області
