Найбільше інформприводів топові видання Кіровоградщини отримують від пресслужб та завдяки власній роботі. Найменше – від всеукраїнських ЗМІ. Такими є результати дослідження проведеного ІМІ в період з 12 по 16 вересня поточного року.
На основі отриманих даних було проаналізовано, як зараз виглядають новини з точки зору джерел: чи змінилася кількість власних/ексклюзивних новин, чи працюють журналісти з росмедіа, як часто користуються релізами пресслужб і речників тощо.
Вже традиційно “під мікроскоп” потрапили новинні стрічки п’яти топових онлайн-видань області: Гречка, Без купюр, Точка доступу, CBN та Dozor.
Іноземні джерела. Чи є вони?
Спойлер – нема. Жодне з видань, які ми аналізували з 12 по 16 вересня, не публікував новин з посиланням на міжнародні ЗМІ. Не знайшлось місце ні визнаним і фаховим європейським чи американські сайтам, ні російським пропагандистським виданням чи їх же “хорошим журналістам”.
І якщо з другими все ясно, цитування росіян, у більшості випадків, моветон, то ігнорування міжнародного погляду на проблеми України видалось досить дивним. Тож ми глянули трохи більше матеріалів, ніж передбачено дослідженням. Шукали серед всіх вересневих матеріалів видань. Як результат виявили, що “Центральноукраїнське бюро новин” (CBN) все ж час від час публікує переклади статей колумністів та репортерів з міжнародного пулу видань – одне-два на місяць. Інші цього не роблять.
“З початком повномасштабної війни, вірніше, через кілька тижнів після початку, вирішили перекладати тексти з англомовних видань, цим зайнявся я”, – розповів нам редактор CBN Андрій Лисенко. – По-перше, завжди цікаво читати першоджерела, а журналісти New York Times, Washington Post та інших іноземних ЗМІ, до того ж, відчувають менше обмежень з боку правоохоронців, ніж ми, українські журналісти. По-друге, це практика, яка згодиться після перемоги”.
Логіка цілком зрозуміла та, як на мене, варта наслідування. Адже розуміння політичних та суспільних настроїв країн-союзників є необхідним фактором, що дозволить правильно трактувати ті чи інші світові події та розуміти їхній вплив на ситуацію в нашій країні. Будь-то лідерство у італійських виборчих перегонах коаліції правих партій на чолі з Джорджією Мелоні, чи пріоритети ЄС на 2023 рік озвучені президенткою Єврокомісії Урсулою фон дер Ляєн.
Найбільше та найменше
Однак перейдімо до джерел інформації, що все ж присутні в матеріалах кропивницьких медійників. Війна суттєво не змінила ситуацію щодо домінування матеріалів, основою для яких є заяви та релізи пресслужб і речників чи речниць. За досліджуваний тиждень на них припало 35,6% від усіх текстів, опублікованих топовими виданнями регіону.
При цьому лише у двох видань, “Гречка” та CBN, кількість власних, авторських статей перевищила новини з релізів. У “Гречки” цей показник склав 17 авторських до 14 релізних, а у CBN 18 до 14. Загалом середній показник власних ексклюзивних матеріалів у всіх п’яти видань складає 16,6%.
Таку тенденцію до збільшення кількості власних ексклюзивних новин редакторка “Гречки” Анастасія Дзюбак пояснює просто – війна зробила традиційні джерела інформації більш закритими, тож для утримання сталої аудиторії одних лиш пресрелізів стало замало.
“Інформацію стало отримувати складніше. Перш за все, тому, що всі відомства перестраховуються. До того ж, ми у певній мірі були трохи розбалувані: до війни засідання комісій, сесії міськради і ОДА, навіть апаратні наради транслювались онлайн. Зараз вони загалом закриті для журналістів і про все дізнаємось постфактум.
Бувають випадки, коли інформацію про певні заходи анонсують лише певним медіа. Наприклад, так було із заходами до Дня міста, на які точково запросили дише телевізійників.
Хороша новина в тому, що інформаційні запити працюють добре. На «ми не можемо коментувати» ми часто пишемо запити і отримуємо цілком нетаємну і якісну відповідь. Звісно, це додатковий час. Ще ми стали частіше шукати інформприводи в судовому реєстрі, «Prozorro». Багато реєстрів закриті, але дуже виручає сервіс Юконтрол”, – резюмувала редакторка.
Власне, саме “Гречка” частіше від інших колегам-конкурентів використовує і найнезатребуваніше джерело інформації – всеукраїнські ЗМІ. Трохи більше 8% від усіх новин видання написані з посиланням на “Українську правду”, “Liga.net”, “Суспільне” та інші редакції.
Для порівняння, у “Без купюр” цей показник склав 2,6%, у CBN – 1,4%, а “Точка доступу” та “Dozor” за моніторинговий період взагалі не випустили подібних матеріалів.
“Ми зосередилися на регіональних новинах, адже тут, на місці, ми можемо перевірити інформацію, провести фактчекінг чи отримати потрібний коментар. Вирішили зайняти свою нішу регіонального видання й не дублювати всеукраїнські медіа”, – пояснює позицію видання редакторка “Точки доступу” Ольга Зима.
“Взагалі за час війни змінилися інструменти доступу до інформації: чиновники в телефонному режимі майже нічого не коментують, а отримати запитувану інформацію не завжди просто. До прикладу, Кропивницька міська рада ніяких заходів не анонсує – про засідання виконавчого комітету та сесій дізнаємося вже по факту з новин пресслужби. З головами громад та їхніми помічниками в регіоні простіше: до кого нам доводилося звернутися, оперативно допомагали отримати потрібну інформацію або ж скоординувати з відповідальними особами.
Загалом органи влади стали більш закритими, але ми розуміємо, що це зумовлено умовами воєнного стану”, – розповіла редакторка.
На що ще варто звернути увагу – кількість новин, в яких як на джерело інформації посилаються на соціальні мережі і месенджери. Почнемо, мабуть, з другого. Все рідше медійники працюють з соціальними мережами як першоджерелом. Хіба що мова йде про офіційні акаунти органів влади чи політиків. По-перше, інформацію з Facebook швидко перепаковують Телеграм-канали, а, по-друге, витрачати час на не завжди перевірену інформацію у видань просто не виходить. Вина тому – обмежений людський ресурс, що скоротився внаслідок обмеження фінансування, яке відчувають переважна більшість видань.
Та ж ситуація і з кількістю новин, яка з початку повномасштабного вторгнення зменшилась десь на чверть. Більше часу витрачається на ексклюзиви на обробку важливої інформації, та й десятки, якщо не сотні телеграм-каналів постять новини чи не щохвилини, тож немає сенсу гнатись за кількістю. Беруть якістю контенту. І це добре.
Павло Лісниченко, регіональний представник Інституту масової інформації в Кіровоградській області
