11 липня 2020, субота

Відносно спокійний рік для журналістики Кіровоградщини

Цьогоріч журналісти на Кіровоградщині могли почувати себе більш-менш захищеними та працювати без остраху. Такий висновок можна зробити проаналізувавши показники дослідження «Барометр свободи слова», що проводився експертами Інституту масової інформації протягом 2019 року. П’ять випадків перешкоджань виконанню професійних обов’язків, у порівнянні з іншими регіонами нашої країни, виглядає досить непоганим результатом.

У спілкуванні з регіональними представником ІМІ Начальник Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області Роман Козьяков висловив впевненість, подібний результат – показник взаємодії журналістів та правоохоронних органів.

– Загроз для журналістів, нажаль, менше не стало. Однак, офіційна позиція національної поліції, щодо пріорітетності та важливості розслідування злочинів вчинених проти представників ЗМІ, дає свої результати. Перед тим як вчинити протиправне діяння, спрямоване на медійників,людина задумається, а чи вдасться їй уникнути покарання. Запевняю вас – не вдасться. На цьому наголошував нещодавно і Голова Національної поліції України Ігор Клименко,  під час виступу у Верховній Раді на парламентських слуханнях щодо безпеки діяльності журналістів в Україні.

Звісно є свої нюанси, наприклад складність застосування спеціальних статей кримінального кодексу, коли доволі важко ідентифікувати злочин було вчинено саме через виконання журналістами своєї професійної діяльності, чи це побутовий злочин, який звісно також потребує розслідування, однак не направлений безпосередньо на представника засобів масових інформації.

– Чи мають правоохоронці Кіровоградщини проблеми з розпізнаванням журналістів, як під час масових заходів чи подій так і під час локальних ситуації? Та чи має поліція певні побажання/пропозиції для спрощення такої ідентифікації?

– Місцевих медійників ми практично усіх знаємо в обличчя, хоча звісно наявність посвідчення, бейджика чи жилета суттєво спрощує життя полісменів. Інколи не має часу розбиратись – все відбувається настільки швидко, що зреагувати журналіст перед тобою, який висвітлює подію, чи провокатор який прикривається липовим посвідченням, практично неможливо. Нажаль ми маємо і такі випадки, коли окремі псевдоактивісти під прикриттям власноствореної фіктивної газети провокують полісменів, заважають їм виконувати свої обов’язки та й просто створюють негативний імідж для всієї журналістської спільноти. В нашій області таких фактів не дуже багато, та все ж вони мають місце і ми були б вдячні медійникам за активну співпрацю з поліцією в частині ідентифікації таких «липових» журналістів.

–  Як загалом просувається розслідування фактів перешкоджань журналістам Кіровоградщини, які мали місце як цього року так і раніше? Чи є позитивні зрушення?

– Наразі найбільш свіжою подією є інцидент між депутатом Кіровоградської обласної ради, начальником управління ЖКГ, містобудування та архітектури Олександрійської міської ради Геннадієм Лоцманом та журналістом Віктором Голобородько. Слідчі дії по даному інциденту ведуться – покази потерпілого зібрані, проведено слідчий експеримент. Запевняю вас, ми контролюємо ситуацію і доведемо її до логічного завершення.

Щодо попередніх років справа дещо складніша, адже далеко не завжди журналісти працюють в зареєстровані ЗМІ, що ускладнює нам класифікацію злочину. Більше того, інколи про інциденти ми дізнаємось не із заяв направлених до поліції, а із новин. На такі факти нам важко реагувати.

Тим не менш хотів би нагадати про ініціативу створення в області інформаційно-дорадчої ради, до якої ми плануємо включити й представників медіа. Процес формування даного органу дещо відтермінувався, однак він буде обов’язково створений. Сподіваюсь присутність у раді когось із журналістів допоможе налагодити між нами більш тісну співпрацю.

 

Попри готовність керівництва ГУНП до співпраці мусимо констатувати  – в області маємо проблеми з недовірою представників ЗМІ не лише до правоохоронців, а й загалом до інституцій, що можуть допомогти вирішити проблеми «четвертої влади». Чимало випадків цензури, дрібних перешкоджань та ненадання запитуваної інформації в належний строк просто замовчуються самим журналістами. А це в свою чергу створює ілюзорне відчуття беззаперечності свободи слова на Кіровоградщині.

 

 

 

Павло Лісниченко, представник ІМІ в Кіровоградській області

Матеріал підготовлено в межах проєкту “Мережа медіаспостерігачів”, який виконує ІМІ за підтримки Freedom House

Відносно спокійний рік для журналістики Кіровоградщини
Оцінити цей запис

elflora