Сьогодні виповнюється 40 днів з дня смерті Сергій Колесникова.
Поет-лірик і, мабуть, більше поет-пародист, медик, філософ, соціолог, чорнобилець, громадський діяч, лауреат обласної літературної премії ім. Євгена Маланюка, правдолюб, оптиміст – це слова про Сергія Колесникова, 1949 року народження, який побачив світ у селі Кам’яний Брід Ульяновського (нині Благовіщенський) району на Кіровоградщині.
З ним не можна було порозмовляти похапцем. Кожна розмова повинна була мати вступ, загальний огляд і головні розділи. Переконував, що сатирик не може думати про те, чи хто образиться, чи ні, адже пародії завжди пишуться на гарні вірші з глибокою думкою (такими він бачив поезії Анатолій Загравенка зі Знам’янки -Авт.). А ще казав, поезія більше, ніж проза, вимагає невпинної праці над мовою і художньою формою.
Більш того, він належав до авторів, які вміли майже так само легко писати, як і розповідати, про що свідчить видана друком художньо – документальна повість «Відрядження до пекла», розповіддю про насліки Чорнобильської катастрофи, учасником ліківідації якої він був.
На титульній сторінці повісті, за три дні до своєї смерті, він залишив мені, «доісторичному дружбану», щемливий автограф. Перед датою написав: «Ура-а-а-а-а!!!».
Оце затихаюче й обірване слово прощання відтепер – на все життя. А ще додав: «Знайте: був такий трудяга і трудяга. Щастить хай вам! Щиро Сергій Колесников».
Ульяновська районка «Ленінець» – перша поретична трибуна майбутнього члена Національної Спілки письменників України ( ним став 2000 року- Авт.)
Вже тоді відчув у собі не лише поета-лірика, а й пародиста. Пригадував слова Валерія Гончаренка – керівника Кіровоградської міської літстудії «Сівач», яку разом відвідували: «Коли читаю, вірші Колесникова, мені хочеться плакати». Тоді Сергій вирішив помститися і написав пародію на його відомий вірш «Борщ», яку надрукувала обласна молодіжна газета «Молодий комунар».
Він залишив по собі збірки пародій «Шлях у генії», «Поет на груші» ( з дарчим написом «На сміх і гарні згадки»), «Галопом по хайвеях» (спільно з Анатолієм Кримським»), поетичні збірки «Весни обірване суцвіття» та «Кам’яний Брід», газетні публікації. Серед них про мого незабутнього батька журналіста і учасника багатьох філателістичних виставок обласного республіканського і всесоюзного рівнів.
На його сторінці у Фейсбук Валентина Романюк пише: «Скільки в його душі було добра… І як болілата душа за тих, хто сам не міг за себе постояти» . А МиколаТарасенко ще недавно бажав Колесникову поетичного безсоння, натхнення і життя, яке так рано обірвалося на віршованому рядкові…
Пухом земля тобі, Сергію…
Анатолій Саржевський
Фото автора
