12 квітня – Всесвітній день авіації та космонавтики
Вже давно відійшов у минуле день 12 квітня 1961 проку, коли всі радіостанції колишнього Союзу тріумфуючим і неповторним голосом диктора Юрія Левітана сповістили світ про початок нової космічної ери – перший орбітальний політ навколо Землі на кораблі «Восток», пілотованому Юрієм Гагаріним.
Після повернення із якогось зарубіжного відрядження він розповів друзям, що на запитання іноземного дипломата про три бажання відповів по-своєму. Із трьох бажань, які не збуваються, він обрав одне,яке справдилося –став першим космонавтом.
Вже наприкінці 60-х років автору цих рядків пощастиловідвідати куточок Гагаріна, який показала нам, лауреатам Всесоюзного огляду шкільних творів на тему: «Мій сучасник», секретар ЦК ВЛКСМ Тамара Куценко.
Пригадую той час, коли чоловіки найбільше раділи польотамв космос Юрія Гагаріна та українця Павла Поповича, а жіноцтво – Валентини Терешкової.
Ще одне. Із наукової літератури, якою захоплювався змалечку, дізнався наступне. Для того, щоб вивести в космос корабель з людиною на борту і повернути її на землю, зокрема, в Україні, було налагоджено велику індустрію для створення потужної космічної техніки та її носія –ракети.
У космічній програмі брав участь і конструктор ракетно-космічних систем, академік Сергій Корольов – засновник практичної космонавтики. А за вихід у космос змагалися дві різні за політичними переконаннями могутні держави – СРСР та США.
Не можна обминути увагою і неабияку особистість у світовій історії теоретичної космонавтики Юрія Івановича Кондратюка (Олександра Гнатовича Шаргея), який 78 років тому закінчив земний шлях.
Про нього дізнався свого часу від директора Маловисківського історико- краєзнавчого музею, заслуженого вчителя України Григорія Перебийноса.
Народжений у Полтаві на початку червня 1897 року він, піонер космічної техніки, жив у своїх родичів у Малій Висці протягом 1921 -1925 років на Єлисаветградщині у родичів. Працював помічником машиніста, машиністом на місцевому цукровому заводі. А ще завідував маслобійкою, а з 1923 року – механіком кочегарки. За власні кошти інженер – винахідник видав книгу
«Завоювання міжпланетних просторів», яка стала в пригоді америкацям під час підготовки польоту на Місяць.
– У нашому місті шанують пам'ять про Юрія Кондратюка, – розповідає методист відділу освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Маловисківської райдержадміністрації Валентин Рибак. – Його ім’ям названо одну з вулиць міста, а на фасадній частині споруди цукрового заводу, на якому він працював, було встановлено меморіальну дошку.
До слова, його ім’я носить і Полтавський державний технічний університет, проводяться Кондратюківські читання, про що мені розповіла колишня випускниця цього вишу Тетяна Кузьміна.
Зберігаються в спогадах і мої розмови з членом-кореспондентом Аерокосмічної академії України (АКАУ), колишнім викладачем кіровоградського ПТУ №2, кандидатом технічним наук Миколою Анісімовим, який був учасником першої науково-практичної конференції з актуальних питань проблем людини в аерокосмічних системах.
Запам’яталася думка про те, що науковці мають розрахунки для життєзабезпечення космонавта лише на рік перебування космонавта в космосі, зокрема, на Марсі, до якого летіти три роки.
А хіба можна не згадати приїзд до Кіровограда у 80-і роки славетних космонавтів Валерія Рюміна і нашого земляка, сина хлібороба, Леоніда Попова – двічі Героя Радянського Союзу?!
Після навчання в олександрійській школі він працював електромонтажником апаратного цеху електромеханічного заводу, однак мріяв про космічні простори. Після закінчення Чернігівського вищого військового авіаційного училища льотчиків став льотчиком – винищувачем. Далекого 1970 року був зарахованим до загону космонавтів, а вже через десять років потому пілотований ним корабель «Моюз-35» вирушив у тривалий космічний політ.
Маючи завдання стикуватися з орбітальним комплексом «Салют-6» – «Прогрес-8». І знову Леоніду пощастило. 14 травня 1981 року він очолив екіпаж космічного корабля «Союз -40», а у серпні наступного року здійснив політ на кораблі «Союз Т-7 і орбітальному науково-дослідницькому косплексі «Салют -7! –«Союз Т-5» – Союз Т-7».
Гарні поезії присвятили своєму землякові олександрійські молоді поети Олег Попов та Євген Желєзняков, з якими свого часу я навчався в педагогічному інституті імені о.С.Пушкіна. А ще пригадується вулиця 50 років Жовтня обласного центру, вщент заповнена людьми аж до мікрорайону «Шкільний». Гостей зустрічали як справжніх героїв. Того літнього дня було дуже спекотно, однак ніхто не ховався у затінок. Всі були радісними, веселими, а ті, хто прихопив із собою фотоапарати, взагалі почувалися щасливчиками. Бо ж не лише у пам’яті, а й на світлинах залишилася у них згадка про зустріч із космонавтами на кіровоградській землі.
Серед щасливчиків був і автор цих рядків, який мав при собі старенький батьківський фотоапарат «Зоркий», яким вдалося зробити кілька кадрів.
Такі події життєві не забуваються. Кілька світлин передав Леоніду Кірєєву – директору музею Льотної Академії національного авіаційного університету у Кропивницькому, у якому зібрано цінні матеріали про історію авіації, розвиток авіаційної техніки і науки, досягнення констркуторів, льотного складу тощо.
Серед експонатів музею, з якими знайомляться у ці дні численні гості, є і фотоматеріали з розповіддю про нашого земляка – космонавта Леоніда Попова, який свого часу був у нашому місті, де зустрічався з майбутніми авіаторами та жителями обласного центру.
Анатолій Саржевський
Фото автора
