Сьогодні, 23 квітня, другу річницю з дати створення відзначив легендарний 17 батальйон, який формувався як батальйон територіальної оборони і сьогодні функціонує як 17 окремий мотопіхотний батальойн в складі 57 ОМПБ. Сьогодні військові першої хвилі, більшість з яких – добровольці, зібралися, щоб згадати своїх полеглих побратимів та відзначити річницю батальйону.
Короткі промови – від замначальника штабу батальйону Олександра Величка, від бійців. Слово взяв і голова Кіровоградської обласної ради Олександр Чорноіваненко, який, в моменти тяжких боїв під Горлівкою. приїжджав на передову підтримати бійців. Він наголосив на неоціненному вкладі воїнів кіровоградського батальйону в збереження незалежності нашої країни, та зазначив, що обласна рада робитиме все від неї залежне, аби вирішити ті питання, які стоять нині перед бійцями на передовій і ветеранами, які повернулися з АТО до мирного життя.
[widgetkit id=1237]
Розповідає колишній боєць 17 батальйону, страший лейтенант Олександр Ципарський:
– Рівно два роки тому… Відсотків 90 людей з батальйону – це добровольці, які прийшли в військкомат і заявили, що хочуть захищати нашу землю, нашу країну. Рівно два роки тому в цей день було сформовано 17-ий батальйон територіальної оборони. Це день, коли ми наважилися прийти на захист своєї Вітчизни. – говорить Олександр. – Чесно кажучи, зараз ще зарано говорити про те, що змінилося в мені після війни…Мабуть. має проти ще два-три роки, аби я сам це зрозумів. Знаю. що в країні має змінитися дуже багато: з влади має піти бізнес, і до влади мають прийти добровольці, реальні патріоти, які будуть мало говорити, але багато робити.
[widgetkit id=1238]
Бойову історію легендарної "сімнадцятки" розповідає Олександр Григорович Величко.
– Два роки тому в цей час в облвійськкоматі зібрали офіцерів і підполковник Сергій Мінович Букорос призначав офіцерів на посади. Це був момент створення батальйону – першого на території Кіровоградщини, другого на Україні. 29 квітня батальйон був повністю готовий, з першого травня пройшов бойове злагодження, а 14 числа уже покинув територію Кіровоградської області маршем на 500 кілометрів. – розповідає Олександр Величко. – Батальйон займав позиції від Каховської ГЕС до Мелітополя, де в той час уже висіли російські прапори. Завдяки батальйону, який виконав стратегічну задачу, в областях, де були "гойдання" зараз висять українські прапори. Поступово почали формуватися батальйони територіальної оборони в Запорізькій, Херсонській областях… Наш батальйон почав охороняти інші об'єкти. В серпні 2014 в батальйоні Андрій Бойко сформував окрему роту, яка почала виконувати бойові завдання безпосередньо на передовій, після того, як 72 бригада втратила більше половини чисельності складу і бойової техніки. Бойко звернувся до насльника Генштабу з пропозицією сформувати окрему роту. Одразу було дано добро, адже людей на передовій не вистачало.Роту напрвили в сектор С. Через деякий час батльйон було повернено до Кіровограда, де він пройшов перепідготовку. На призив добровольців в аеропорт з батальйону пішло 3 чоловіки, двоє з яких отримали ордени за оборону аеропорту. Наш же батальйон виконував завдання в секторі "А" – на кордоні, в місці можливого прориву російських військ. Там через два місяці нас замінив батальйон з Новгород-Волинського, а ми замінили наш 34-ий батальйон в секторі С. Зайняли позиції 28 грудня і знаходилися там. А вже 29 почалися обстріли. З 31-го грудня почалися масовані обстріли з мінометів, танків, артилерії. До так званого перемир'я обстріли були кожні дві години. Це був, можна сказати пік. Тут є прапорщик Компанієць, Толя. Він, після того, як загинув лейтенант Ільїн, взяв на себе командування блок-постом. У них – троє загиблих на бойових позиціях, дев'ять чоловік поранено, з яких троє – тяжко. Багато хлопців були в шоковому стані і контузія почала діяти лише через декілька днів. Офіційно було 9 поранених, а неофіційно – більше половини…
За час бойових дій батальйон втратив 4 бійців. Їхні імена і фото поруч з місцем збору ветеранів батльйону – на стелі.
– Дитині Ігіта, коли він загинув, було місяць. – розповідає Олександр Величко, зупиняючись навпроти фото Ігіта Гаспаряна. – Хлопець був дуже веселим, відкритим…З усіма легко знаходив спільну мову.
[widgetkit id=1239]
Зараз близько 70 чоловік, які демобілізувалися з "сімнадцятки", підписали контракти і продовжили службу в третьому полку, в ротах охорони. У серпні минулого року демобілізовані учасники АТО з 17 ОМПБ створили громадську організацію "Бойове братство", допомагають створювати подібні об'єднання в районах. Крім цього, за сприяння голови облради, зараз створено обласну спілку учасників бойових дій, інвалідів АТО, родин загиблих та волонтерів "Патріот", до якої увійшли воїни-афганці, майданівці, "Бойове братство".
– Об'єднання усіх організацій в одну допоможе добитися того, чого не добитися поодиці. – переконаний Олександр Величко. – Це – реальної, справжньої незалежності України, наведення порядку в країні, особливо в земельній сфері, вирішення соціальних питань. Ми завжди будемо брати активну участь в житті міста і країни. Ми ввійшли в громадську раду при міськвиконкомі. Через деякий час ви почуєте і побачите наші подальші кроки.
