3-й окремий полк спеціального призначення було створено ще в 62-му році на базі 10-ї окремої бригади. Тоді цей підрозділ готували до війни з Туреччиною – військових навіть навчали відповідній мові. Сучасні ж бійці 3-го полку – одні з тих, хто від початку й до кінця утримував аеропорт, проривав Іловайський котел та ходив у розвідку в тил ворога.
За час війни на сході, штат військової частини кіровоградського спецназу збільшився що найменше втричі. Значна частина військових не новобранці, а вже колишні строковики чи контрактники.
Командування третього полку каже, що в подальшому у формуванні особового складу робитимуть акцент саме на людей, які вже пройшли армійський вишкіл. Це пов’язано із переведенням формування в новий підрозділ – Сили спеціальних операцій Збройних сил України.
Стрибки з парашутом – один з основних елементів бойової підготовки спецназівця. Кожен солдат повинен вміти не лише стрибати, а й готувати оснащення до заданої місії. Цими вихідними військові проходили вишкіл по стрибкам із парашутом. Довірили своє життя «куполам» типу Д-6. Інструктори кажуть, що це одні з найбезпечніших куполів, до того ж у парашутиста завжди є ще й «запаска».
Програма стрибків для службовців була затверджена кабінетом міністрів ще в 2010-му році. До 30-ти років кожен солдат мав стрибати щонайменше 5 разів на рік. Проте за браком фінансування ця програма повноцінно не виконувалась. Зараз же, військові почали надолужувати втрачене.
[widgetkit id=1240]
Командування частиною кажуть, що з переведенням 3-го полку до Сили спеціальних операцій, завдання військових не змінюються, змінюється система і принципи підготовки. Подібні формування є в усіх провідних країнах світу, і там спецназівці 80 відсотків свого часу проводять на полігоні а не в казармах чи плацу.
Тепер буде більш приділятися уваги саме бойовому навчанню. Менше паперів, менше всього зайвого – лише заходи бойової підготовки. Як показав досвід бойових дій, це головне чим повинен займатись солдат! А він повинен або воювати, або готуватись до ведення бойових дій! – говорить т.в.о. заступника командира 3-го окремого полку спецпризначення Андрій Неживий
Крім зміни системи підготовки, командуванню доведеться вирішувати ще ряд побутових проблем. Приміром, у військової частини немає власної парашутної бази, а оснащення передається з одного формування до іншого. Пошити нове поки також не можливо, адже єдиний в Україні парашутний завод залишився в Феодосії, яка зараз анексована Росією. Та бойового духу ці недоліки ламають, і спецназівці готові на ділі виконувати свій девіз дослівно – «Ніхто крім нас!».
Фото – Ігор Токар
