У Кропивницькому суддя фактично саботувала розгляд заяви постраждалих від російської збройної агресії. Про це в своєму блозі пише Андрій Сенченко – лідер правозахисного руху "Сила права", що займається захистом українських громадян,які постраждали від російської збройної агресії.
У своєму блозі політик і правозахисник пише, що практика звернення в суди більшості регіонів показує тривожну тенденцію: проблеми виникають на першому етапі, коли суду потрібно розглянути заяву про встановлення юридичного факту того, що заявник постраждав в результаті збройної агресії Російської Федерації проти України.
– Половина суддів місцевих судів в нашій країні виявилися нездатні відповідно до даної присяги вивчити наведені докази і винести законне рішення. Вони морально і психологічно не готові навіть розглядати заяву постраждалих … Винаходяться різноманітні причини для відмови від розгляду цих заяв.- пише Сенченко. – Той факт, що навіть опозитивна судова практика 11 областей, підкріплена рішеннями восьми апеляційних судів і вердиктом касаційної інстанції, не зупиняє суддів-відмовників, говорить про приховану небезпечну хворобу, з якою необхідно розбиратися ретельно.
Як один із прикладів активіст наводить історію родини загиблого льотчика з Кропивницького Олександра Сабади. 2 травня 2014 року поблизу населеного пункту Карпівка Слов'янського району Донецької області, при виконанні завдання з термінової евакуаціх поранених, ракетою було збито вертоліт Збройних Сил України. У складі загиблого екіпажу перебував начальник штабу – перший заступник командира вертолітної ескадрильї Олександр Сабада.
За підтримки юридичної команди руху "Сила права" вдова вертолітника Тетяна Сабада звернулася до Кіровського районного суду Кіровограда з заявою про встановлення юридичного факту загибелі її чоловіка в результаті збройної агресії Російської Федерації проти України. Суддя Алла Панфілова спочатку залишила заяву без руху в зв'язку з тим, що в клопотанні про звільнення від судового збору вона не вбачала доказів (!) важкого матеріального становища вдови, що залишилася з двома хлопцями, яким на момент загибелі батька не виповнилося ще 12-ти і 3-х років.
– Потім був збір довідок, що підтверджують і без того очевидне, неодноразові перенесення засідань, і через п'ять місяців – всупереч усталеній судовій практиці – відмова в розгляді заяви під іншим надуманим приводом. Не відмова по суті, до розгляду якої суддя так і не дійшла, а саме в розгляді самого заяви! – пише активіст. – Питання не з процесуального кодексу: невже сім'я загиблого воїна, посмертно нагородженого Президентом України "за особисту мужність і героїзм, проявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі і незламність духу" орденом Богдана Хмельницького III ступеня, не має права на шанобливе, просто людське, ставлення з боку держави Україна в особі судді Алли Панфілової?!
Ілюстрація – politeka.net
