Учора, 3 березня, у Бобринці на Кіровоградщині провели в останній путь настоятеля храму святителя Миколая Чудотворця протоієрея Юрія Ониська.
На прощання до Свято-Миколаївської церкви з різних куточків України з’їхалися його рідні, друзі, військові, волонтери, священнослужителі. Сотні прихожан прийшли віддати останню шану духовному наставнику, інформує Перша електронна газета.
“Сьогодні ми прощаємося з батьком, священником, хорошим і вірним другом. Своє служіння отець Юрій Онисько почав у далекому 1990-му році в селі Коробчине. Потім перейшов у Бобринець, де служив громаді майже 25 років. Він вірно служив Богові, щиро молився і виростив цілі покоління. Чим він вирізнявся – простотою, щирістю та відкритістю. Де б він не був, куди б не потрапив – скрізь знаходив друзів. А цей дар свідчить про велику любов до людей, а любов до людей – свідчить про любов до Бога. Він любив молитися, любив церкву, любив свій народ”, – у прощальній промові сказав Єпископ Кропивницький і Голованівський владика Марк.
Отець Юрій Онисько не зупинявся ні на хвилину. Він рухався вперед і вів за собою громаду.
“Навіть в останні часи – часи випробувань – не зміг бути байдужим. Уже, будучи хворим та маючи рекомендації лікарів – берегтися, він все одно їхав у далеку дорогу, відвідував воїнів на передовій, хоч і завдавав собі цим болю, ставив під загрозу своє життя. Він був постійно у русі. Він мав багато планів і втілював їх. Він оновив храм з допомогою людей, які дуже любили і підтримували його. Святійший Патріарх Філарет освятив цей храм. Отець Юрій розпочав облаштування території біля церкви, хотів привнести красу і підтримувати її. Він усе своє життя присвячував служінню громаді. І цьому нам потрібно у нього повчитися. Він був люблячим батьком, люблячим чоловіком, люблячим дідусем, вірним другом. Я бачив, як він ставився до людей і як вони ставилися до нього”, – каже владика Марк.
Єпископ Кропивницький і Голованівський під час своєї промови сказав те, про що думали всі, хто прийшов попрощатися з Юрієм Ониськом.
“Нам важко прийняти, що отця Юрія вже немає з нами, що він не зайде зараз із посмішкою. Але ми маємо подякувати Богу за те, що така людина була поруч із нами. Подякувати і відпустити., – каже владика Марк і додає, – Його вірності, цьому ненаріканню, любові, щирості нам слід повчитися. Нам варто наслідувати його, залишатися усміхненими, натхненними, щирими, молитовними і небайдужими. Хай те добре, що він зробив, стимулює нас до дії і змінює нас на краще. Щоб ті плани, які він мав, утілили в життя ми. Щоб в пам’яті своїй завжди згадували про нього. Це буде нашою подякою”.
Отець Юрій завжди залишиться в наших серцях як патріот України та духовний лідер громади. Його славні справи житимуть в нашій пам’яті вічно!
1 березня 2017 р. на 56-му році життя після важкої хвороби упокоївся обласний благочинний Кіровоградської єпархії та настоятель храму святителя Миколая Чудотворця м. Бобринця прот. Юрій Онисько.
Народився Юрій Юрійович Онисько 9 вересня 1961 р. в с. Великі Ком’яти Виноградівського району Закарпатської області. Освіта світська – середня спеціальна, духовна – Одеська духовна семінарія.
За інформацією Управління Кіровоградської єпархії, отець Юрій розпочав своє священиче служіння у 1990 р., коли преосвященним Василієм, єпископом Кіровоградським і Миколаївським був висвячений на диякона та пресвітера, і призначений настоятелем Успенської церкви с. Коробчине Новомиргородського району Кіровоградської області.
У 1993 р. молодий священнослужитель очолив громаду храму Святителя Миколая Чудотворця м. Бобринець, а також був призначений благочинним Бобринецького округу.
20 червня 2000 р. прот. Юрій Онисько разом із громадою приєднався до Української Православної Церкви Київського Патріархату та став одним із тих, хто найбільше потрудився для становлення й розвитку Помісної Церкви в нашому краї.
Окрім парафіяльної, виховної та освітньої діяльності, на плечі отця Юрія лягли ще й обов’язки обласного благочинного Кіровоградської єпархії УПЦ КП. Завдяки його діяльності були відкриті нові парафії, залучено до служіння нових душпастирів, підготовлено вихованців для духовних закладів.
Не лишився осторонь і сумних подій сьогодення, активно долучався до волонтерської діяльності, багаторазово відвідував зону проведення АТО, де молитвою та словом підтримував воїнів-захисників.
За час свого служіння проявив себе як молитовний і турботливий пастир, щирою та відкритою людиною. Користувався повагою у представників світської влади та любов’ю у вірних громади та за її межами.
Новопреставлений за своє служіння удостоївся багатьох церковних відзнак. Однак найголовніша нагорода кожного християнина – Царство Небесне. Тож просимо всіх вірних молитися за упокоєння душі раба Божого прот. Юрія.
Фото – з сайту "Перша електронна газета"
