25 листопада в Кіровоградському обласному художньому музеї відбулося відкриття виставки «Моє ім’я – Жінка!» до Міжнародного дня боротьби за ліквідацію насильства над жінками. Про це Златополю повідомили у прес-службі Кіровоградського обласного художнього музею. Співорганізаторами виставки є Кіровоградська обласна благодійна організація «Відкрите серце» за підтримки Всеукраїнської благодійної організації «Позитивні жінки» в рамках кампанії «16 днів проти гендерного насильства».
25 листопада 2000 року Генеральна Асамблея ООН оголосила Міжнародним днем боротьби за ліквідацію насильства відносно жінок й запропонувала урядам, міжнародним і неурядовим організаціям проводити в цей день заходи, спрямовані на привернення уваги громадськості до цієї проблеми.
З 25 листопада по 10 грудня проходять 16 днів активізму проти гендерного насильства, що стали щорічною кампанією для привернення уваги до глобальної проблеми насильства над жінками. Згідно з даними ООН, 70% жінок у всьому світі протягом свого життя зазнають фізичного чи сексуального насильства, причому найчастіше їх і звинувачують у тому, що сталося. Домашнє насильство є однією з найпоширеніших форм насильства над жінками. В Україні щороку фіксується понад 100 тисяч випадків насильства в родинах.
Основу експозиції складають фотороботи, автором яких є голова правління Кіровоградської обласної благодійної організації «Відкрите серце», фотограф, громадський діяч Аліна Станіславівна Ярославська.
Аліна Станіславівна займається фотографією з 2011 року. У 2012 році за її ініціативи в обласному художньому музеї було відкрито соціальний проект «Зупинимо туберкульоз в Україні», у 2013 році – виставку про ВІЛ – позитивних жінок лідерів, які роблять вагомий вклад в подолання епідемії ВІЛ/СНІД в Україні «+Жінка=Життя». А в соціальному проекті «Шлях до милосердя» (2013 р.) саме її фотороботи склали основу експозиції, яка присвячена людям, що потребують паліативної допомоги та відкривалася на підтримку створення хоспісу в Кіровоградській області.
Аліна Ярославська сама зазнала усіх видів насильства по відношенню до себе, тому, як ніхто розуміє, якою незахищеною та вразливою буває жінка, коли вона залишається один на один зі своєю проблемою.
«Всі фотороботи, які увійшли до складу цієї експозиції, не є постановочними, вони створені з повітря й вогню, з води і землі, я можу бути різною. «Я мінлива, як небо під час заходу сонця, і стала як земля, на якій ти народився».
Аліна Ярославська: «Жінки, зображені на світлинах, теж різні. Але не залежно від того, чим ти займаєшся, чим цікавишся, яку соціальну роль виконуєш, ти завжди маєш право і силу змінити своє життя, якщо воно тебе не влаштовує. Це не означає буквально, що потрібно покинути чоловіка тільки через те, що він вважає, що твій прямий обов’язок – готувати, прибирати, народжувати дітей і доглядати за ними. Це означає, що потрібно любити себе, дозволити собі відпочивати, мати право на власну думку, на власний щоденний розпорядок життя, на зустрічі з подругами, на покупку якоїсь милої дрібнички. Прості на перший погляд речі, але з них складається якісне життя. Значно складніше, коли відчуваєш на собі фізичне чи сексуальне насильство. Це залишається з тобою назавжди».
На виставці також були представлені мальовничий роботи з фондового зібрання обласного художнього музею, які розкривають тему жіночих образів.
Жіночий образ завжди хвилював художників протягом всієї історії. Жіночність, чуттєвість, краса, ніжність – це неповний перелік характерних рис, які притаманні представницям слабкої половини людства.
Переглядаючи роботи художників в жанрі портрету можна помітити, що жіночий образ зустрічається частіше ніж чоловічий. Можливо це тому, що жінці приділялося більше уваги, тому що художниками були колись переважно чоловіки. А можливо тому, що жінка завжди була ідеалом свого часу. Вона завжди вболівала однаково і за долю своєї сім’ї, і за долю Всесвіту.
