До редакції Златополя надійшов лист від депутата Вільшанської районної ради Кіровоградської області Григорія Загоруйка. У листі депутат розповідає про ситуацію з землею в районі та практичну втрату громадою земельної ділянки через спротив влади. Подаємо лист без скорочень.
Не можу мовчати, коли кричить душа… Не можу замовчувати беззаконня, яке діється у Вільшанському районі в земельних питаннях. Останнім часом втратив віру в існування справедливості, а особливо в те, що державні органи існують для того, аби виконувати свої конституційні обов’язки та служити народові. Причиною сумнівів став мій життєвий досвід роботи на різних посадах, в тому числі і державній службі. А особливо тоді, коли я спробував отримати земельну ділянку для створення фермерського господарства. Отут вже остаточно побачив, що таке державна машина…
Звісно, мені в проханні надати ділянку відмовили. За порадою друзів звернувся до адміністративного суду і справу виграв. Та не все так просто – виграшне для мене судове рішення апелювали, але я… знову виграв позов! Судові перипетії тривали майже рік.
Тобто, визначу найголовніше: закон надає право людині на земельну ділянку і суд це право визнає. У конкретному випадку моє право було вищим, адже є вільна (необтяжена) земельна ділянка, у мене є відповідна аграрна освіта та досвід роботи в сільському господарстві. Усе вказує на те, що згідно Закону України «Про фермерське господарство» я маю право отримати земельний наділ.
А от земельна служба розуміє законодавство по-своєму. У результаті, лише за примусом державної виконавчої служби я таки отримав землю. Хоч, варто сказати, що в силу певних обставин, а саме: попередній користувач цієї ділянки має зятя-прокурора, мені досі доводиться оббивати пороги суду.
Моя ситуація скоріше правило, аніж виключення.
Я депутат Вільшанської районної ради. Очолюю постійну комісію райради з земельних питань.
Й ось під час однієї з сесій райради розглядаємо звернення сходки жителів Чистопільської сільської ради, котре пронизане тривогою за земельні ділянки площею 175 га, що вже понад три роки пустують, позаростали бур’янами і навіть кущами. У цей час сільська рада на ладан дихає, недоотримуючи значні кошти від незданих в оренду земель.
Стали вивчати питання. Члени створеної спецкомісії ради виїздили в село, спілкувалися з сільським головою, місцевими аграріями. І з’ясували таки, де собака заритий. У 2013 році було оголошено аукціон щодо придбання права оренди на користування тими ділянками терміном на 10 років.
На мою думку, нині аукціон – єдина процедура, що дає можливість провести відбір орендаря і передати земельну ділянку демократично, а не продати це право кулуарно, як звикли у нас.
На аукціоні переміг місцевій аграрій Читая Гуліко, але не зміг оплатити вигране на торгах право. У такому випадку ліцитатор мав би оголосити повторні торги вже з новими учасниками. Та щось пішло не так. Процедуру торгів припинили, а за півроку стало відомо, що всі п’ять земельних ділянок у Чистопіллі, площею 175 га, було віддано на створення фермерського господарства нікому невідомому в районі Бадиці В’ячеславу Івановичу. До речі, й досі Бадику ніхто на Вільшанщині не бачив і навіть не знає з якого краю України він родом і де проживає.
Звісно, місцеві жителі обурились, адже в селі є свої аграрії, які могли б обробляти ці земельні ділянки. Люди розуміють, що «свій» орендатор для території краще, аніж крупний латифундатор чи «заїжджий». Бо «свій» живе в селі і, в більшості випадків, несе відповідальність за його інфраструктуру.
Вивчивши питання, спецкомісія звернулася до сесії райради, на котрій прийняли рішення клопотати перед облслужбою Держгеокадастру про скасування попередніх наказів щодо надання дозволів на виготовлення технічної документації й надання земельних ділянок у користування лише через аукціон.
З отриманої від Держгеокадастру відповіді стало зрозуміло, що накази про виготовлення документації відміняти немає потреби, але й наказів про надання в користування ділянок поки-що ніхто не видавав.
Наступним кроком було моє звернення до першого заступника голови Кіровоградської ОДА Сергія Коваленка під час особистого прийому громадян у Вільшанці. Поважний посадовець підтримав звернення стосовно передачі землі в користування на умовах аукціону та пообіцяв взяти болюче питання під особистий контроль.
Під час затвердження нормативно-грошової оцінки цих земельних ділянок, незважаючи на запропонований місцевими земельниками проект рішення, в якому зазначалося, що земля перебуває в оренді у Бадики, райрада відмовилася його підтримати. Депутати були непохитні: «Або землю на аукціон, або не голосуємо». І хоч заступник керівника земельної служби в районі, а насправді місцевий «сірий кардинал» по землі Євген Боровський об землю бився, доказуючи, що депутати взагалі ніхто в земельних питаннях, це не змінило бачення народних обранців.
В якусь мить, під час розгляду питання, голова ради Михайло Лець публічно запитав у Боровського: «А що, якщо проголосувати так, як пропонують депутати і аграрії, чи вийде те, про що ми домовлялися раніше?», а той у відповідь: «Ну ніби-то все виходить, та все ж в документах трохи не так». Про що до сесії домовлялися Лець із Боровським і досі ніхто не знає.
Ми, як сказано вище, проголосували за затвердження технічної та нормативно-грошової документації для надання землі в користування лише на умовах оренди з застосуванням процедури аукціону.
Ну нібито все, питання повернуто в площину закону, що влаштовує як депутатів, так і місцевих аграріїв.
І все ж почуте під час сесії не виходило мені з голови. Тому звернуся з депутатським запитом до керівника обласної служби Держгеокадастру, в якому обґрунтував пояснення про те, що Бадика не має переважного права на укладання нового договору оренди на землю, оскільки недотримав термінів подання на розгляд сесії документації на затвердження, адже в усіх наказах 2014 року зазначався тримісячний термін і те, що у разі прострочення термінів всі накази втрачають юридичну силу. На розгляд районної ради документи подали аж у нинішньому році.
Зустрічався навіть із керівником обласного Держгеокадастру Ігорем Зінченком, котрий завірив мене – якщо Бадика не дотримався термінів подачі документів на розгляд депутатів, то чистопільські землі передаватимуться в оренду лише через аукціон.
І що ви думаєте? Поштою надійшла відповідь… в якій начальник головного управління Держгеокадастру в області вказує на те, що право передачі земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, дійсно належить службі Держгеокадастру (тобто, йому?), а не органам місцевого самоврядування. Та, посилаючись на п. 2 закону «Про внесення змін до Земельного кодексу щодо проведення земельних торгів», зазначив, що незважаючи на вказані в наказі на виготовлення технічної документації терміни, на право Бадики це не впливає.
В оприлюдненій Зінченком нормі закону йдеться про те, що якщо фізична чи юридична особа одержала право на розробку проектів землеустрою до набрання чинності цього закону, то за нею зберігається право на отримання земельних ділянок без проведення торгів.
І вже ані про порушені терміни виконання наказу, ані про припинену свого часу з незрозумілих причин процедуру аукціону, ані про обіцянки високопосадовців оголосити аукціон мова не йде.
І тут у мене виникає дуже багато питань щодо управлінського устрою України та дотримання державними мужами законодавства. Спілкуючись з багатьма людьми як нашого району, так й інших, знаю, що таке ж свавілля відбувається скрізь по Україні.
Що це таке?! Навіщо нам скільки можновладців в країні, якщо вони або не можуть вирішити підняті громадянами питання, або ж вирішують їх під певними кутами та умовностями?
Кому ж належить у цій країні земля, якщо звичайна людина, яка живе поруч цієї землі, не може до неї наблизитися? А що буде, коли дозволять продаж землі?
Григорій ЗАГОРУЙКО, депутат Вільшанської райради.
Ілюстрація – molbuk.ua
Ілюстрація – molbuk.ua
