Село Бутівське Олександрійського району на Кіровоградщині попрощалося з 33-річним Олександром Лупаїною, загиблим в зоні АТО. Похорони відбулися сьогодні, 22 грудня, пише “Моя Олександрія“. Попрощатися з земляком зібралася вся округа: рідні, близькі, знайомі та однокласники. Приїхало багато друзів з Києва, де Саша жив і працював останні десять років.
Олександра мобілізували повісткою з київського військкомату в середині жовтня, і він не став ухилятися, пішов віддавати борг Батьківщині. Служив сапером в танковому підрозділі. Як розповідають товариші по службі, 19 грудня ввечері неподалік від міста Волновахи Донецької області Лупаіна отримав завдання виїхати на розмінування об’єкта. При виконанні бойового завдання група потрапила під обстріл, Саша загинув від смертельного кульового поранення.
– Запам’ятався патріотизмом, – згадує загиблого однополчанин. – У чому патріотизм? Що не сховався від мобілізації, пішов у Збройні Сили, незважаючи на небезпеку. Я думаю, він пішов заради сім’ї і сина, хотів їх захистити в першу чергу. Любити рідних, свою землю, це ж не означає носити прапор і тризуб.
Київським друзям Олександр запам’ятався веселуном. Знав тисячі анекдотів. Коли в гуртожитку він приходив на загальну кухню, там завжди ставало жваво. А ще любив у свята збирати сусідів разом.
– Він часто на кухні проводив час, – розповідає сусідка Світлана Коцюруба. – То сам щось готує, то дружині допомагає, нерідко з сином займався приготуванням. Господарським був, любив тепло домашнього вогнища, дружині допомагав з приводу.
– Комунікабельний, завжди допоможе в будь-якій ситуації, – додає столичний приятель Олександр Бичевий. – Наприклад, треба було мені дружину в пологовий будинок відвезти, він відгукнувся без проблем, відвіз на своїй машині. А потім ще раз поверталися, щоб привезти камін.
[widgetkit id=284]
Після Бутівської школи Олександр пішов на строкову службу в армію, потім закінчив Київський автодорожній інститут. З того часу прижився у столиці. Спочатку працював на вантажній машині в АТП, а останнім часом – розвозив хліб. Любив дружину Оксану, 9-річного сина.
Олександр Лупаїна народився перед Новим роком – 29 грудня 1980-го. Через тиждень йому було б 34. Але цього тижня Бог не дав. Людина-свято пішов з життя в передсвяткову пору, у віці Ісуса Христа, залишивши про себе найкращі спогади.
Олександра поховали на сільському кладовищі поруч з батьком Григорієм. Провели почесною вартою, збройовим салютом і Гімном України. Було православне відспівування. Війна знову забрала одного з кращих.
Фото – “Моя Олександрія”
