9 січня до рядів Небесного взводу 34-го батальйону приєднався ще один боєць. Герой Андрій Соколенко помер у шпиталі, після чотирьох місяців госпіталізації. Про це повідомляється у спільноті батальйону «Батьківщина» в мережі Фейсбук. Однополчанини згадують його як справжнього чоловіка, який завжди був чесною,мужньою людиною. Ніколи не пригинався, у повний зріст першим йшов у бій, та не носив бронежилету.
Андрій пішов добровольцем у ряди 34-го батальйону тероборони “Батьківщина”. За словами бійців, він був майстром який міг полагодити будь-яку техніку. Але все це він робив у вільний від служби час – не марнував жодної хвилини. В останню чергу рядовий Соколенко дбав про себе – все до останнього він віддавав побратимам.
Смерть наблизилася до Андрія зненацька. Під час відбивання атаки, терористи відкрили вогонь з мінометів, Всі, окрім рядового Соколенка сховалися в укритті.Андрій знав, що десь поряд ховається сепаратист-коректировщик, але рятуючи життя побратимів відкрив з автомату вогонь по “зеленці”, у якій засів терорист.
– Сепар утік, – згадує однополчанин Андрія, – Вогонь по нас припинився,він нас врятував. Але остання міна лягла поряд ним. Боєць самотужки відійшов в укриття, і тільки там ми побачили, що у нього в тілі криваві дірки. Він опирався, не хотів лікуватись, але ми віддали його медикам. Лише згодом з’ясувалось, що скалки розійшлися по усіх його нутрощах…
-“Лівша” згасав на очах у побратимів. Йому ставало все гірше і вітчизняні медики лише розводили руками. Прийняли рішення доправити пораненого до Польщі, навіть знайшлися меценати, що згідні були забезпечити його лікування. Але його чомусь перевезли з Харкова до Києва, хоча “Лівша” був нетранспортабельний. Це була остання крапля для знесиленого воїна, який вже страждав від запалення черевини.
– Я прийшов до нього перед Різдвом – розповів Роман, він лежав там, з розкритими кишками, але коли побачив мене, почав радіти, і навіть жартувати. Я дивися на нього, і не міг повірити у таку нелюдську силу духу – попри пекельний біль та муки, він сміявся та розповідав, що хоче перевезти до АТО реанімаційний комплекс, у якому лежав… Дев’ятого числа він помер. Ніби не хотів псувати близьким різдвяні свята…
Андрія поважали та любили за неймовірну доброту, працьовитість та щирість. Він ніколи не відмовляв у допомозі та не терпів несправедливості . Перед труною жителі дому пообіцяли родині вояка, що добиватимуться встановлення меморіальної дошки на стіні будинку.
