Юрій Олефіренко народився 27 квітня 1965 року на Кіровоградщині.Після закінчення школи та Бобринецького профтехучилища був призваний до Збройних сил, яким присвятив усе своє життя. У нього 4 роки війни в Афганістані, значний досвід спецоперацій, навчання в Рязанському вищому повітрянодесантному училищі, служба на різних посадах у військових частинах Кіровоградщини та Миколаївщини, навчання у Національній академії оборони України на факультеті підготовки фахівців оперативно-тактичного рівня. За свою бездоганну службу, особисту мужність та героїзм, нагороджений багатьма орденами та медалями.
З перших днів мобілізації, Юрій Борисович, уже будучи на пенсії, знову пішов до Збройних сил України – захищати незалежність і цілісність нашої держави. Капітан першого рангу командував 42-м батальйоном тероборони “Рух опору”, 73-ім морським центром спеціального призначення.
Виконуючи завданняна в зоні АТО, офіцер передав командуванню інформацію про мінометні позиції противника, що вів вогонь по селу Павлопіль Новоазовського району Донецької області. Завдяки цій доповіді, українська артилерія завдала удару і згищила противника. 16 січня, поблизу Маріуполя підрозділ Юрія Борисовича потрапив під мінометний обстріл ворогів. Намагаючись врятувати людей, офіцер своїм тілом прикрив від осколків трьох підлеглих, сам при цьому отримав поранення. У ході евакуації до медичного закладу, серце командира зупинилося.
Провести в останню путь зібралися військовослужбовці, друзі, громадські діячі, рідні та близькі. Церемонія прощання з загиблим на Театральній площі обласного центру тривала більш як півтори години – герою віддати шану прийшло дуже багато людей.
Поховали Героя на Рівненському кладовищі в Кіровограді, в секторі для почесних поховань.
[widgetkit id=322]
Земля пухом тобі, Герою.
Редакція Златополя висловлює щирі співчуття родині та близьким загиблого Героя.
