Вчора , 7 серпня, в актовій залі Кіровоградської обласної універсальної бібліотеки імені Дмитра Чижевського зібралися у дружньому колі численні шанувальники її творчості – бібліотекаря за освітою, людини широкої душі, самобутньої талановитої поетеси, перекладача, пропагандиста української , білоруської та болгарської культур, невтомного автора низки рецензій та відгуків на твори молодих літераторів Кіровоградщини.
Цей ювілейний сімдесятий рік в житті Антоніни Михайлівни став знаковим, бо співпав із 55 – річчям її творчої діяльності, 20- ю річницею очолюваного нею літературно – мистецького клубу «Євшан» та 25 – річчям виходу з друку першої збірки поезій «Заворожи мене. Літопис любові», у якій вона виявила неабияким знавцем душі людської. Отже, це був потрійний ювілей цієї дивовижної жінки, відкритої людям.
Напрочуд гарною є її інтимна лірика, образна палітра, до якої звертається у віршованих рядках, багато з яких просто феноменальні. Візьмемо для прикладу : «Пролісок не сміє народитись, боїться, що побачать – продадуть?» І таких прикладів – безліч.
– Пригадую, у школі вчителька загадала написати домашній твір на тему : «Ким я хочу бути?; Я заявила, що хочу стати або журналістом, або письменником, – сказала у своєму виступі ювілярка. – Тішуся тим, що так сталося. А перші літературні спроби були надруковані твори були надруковані ще у моєму шкільництві в районній газеті та республіканській газеті »Зірка».
З того часу вона не лише сама творить поетичним високу Поезію, бо ж протягом цікавого на події й зустрічі життя має вагомий творчий ужинок – тридцять поетичних книжок, у тому числі й для дітей та юнацтва, а й плідно підтримує талановитих людей та творчі спілки на Кіровоградщині.
«Чим довше життя – тим коротші рядки,» – зазначив колись наш земляк, лауреат Шевченківської премії Володимир Базилевський.
Ці слова абсолютно чужі для ювілярки, бо вона ніколи не зупиняється, а йде вперед, через терни та яруги, життєві негаразди, і не пливе за течією, сповідуючи в житті слова Олександра Довженка про те, що потрібно на землі творити добро.
Про це вели мову на ювілеї друзі Антоніни Михайлівни – колеги по перу, журналісти, видавці її творів, культпрацівники, керівники й члени творчих літературних осередків, які працюють, нерідко з її благословення та ділової підтримки , в районах та містах області. А ще бажали творчого неспокою, горіння, оптимізму, легкого пера, усіляких гараздів в її насиченому по вінця житті, у якому вона почувається щасливою людиною.
Анатолій Саржевський
Фото автора
