“Необхідно вельми обережно та зважено підходити до розробки даної концепції, адже впадаючи в крайності, навіть в українізаціїназви вулиць ми можемо лише все зіпсувати та замінити більшовицьке тотальне перейменування на націоналістичне, що по суті нічим не краще”, – зазначив пан Топчієнко.
Дещо відмінне бачення даного питання у громадсько-політичного діяча Дмитра Сінченка, котрий притримується концепції поміркованого повернення першоназв та поступово відходити від назв комуністичної епохи.
Підтримує дану позицію й член топонімічної комісії, громадський діяч Олександр Ратушняк. “Першочергово ми маємо визначитись, що з минулого нам необхідно в майбутньому. Впевнений, ідеологізовані назви комуністичного режиму нам точно непотрібні. Хоча звісно ніхто не збирається огульно підходити до даного питання та змінювати нейтральні назви комуністичної епохи – Пролетарська та Колгоспна для прикладу.”
Обговорили на форумі й фінансову складову питання. Так за словами Сергія Запорожана для пересічних кіровоградців перейменування вулиць не буде затратним, адже законодавчо не встановлені терміни заміни документів, що мають серед іншого й вказівку на місце розташування, при зміні назви вулиці. Стосовно ж виготовлення табличок-вказівників то їх виготовлення фінансується з міського бюджету чи за рахунок меценатів, як частіш за все у Кіровограді й відбувається.
