У Кіровоградському державному педагогічному університеті імені В. Винниченка відбулась зустріч із військовими, пише кореспондент Златополя.
У педагогічному університеті була організована зустріч студентів із військовими-добровальцями і бійцями, які співпарцювали із ДУКом. Модератором заходу стала Ольга Кирилюк, кандидат філологічних наук, доцент. До студентів завітали Василь Леонідович (боєць ДУКу), Роман (доброволець), Дмитро Ковтун (боєць 93ї бригади, співпрацював із добровольцями в місті Піски) та Олександр Золотарьов (волонтер ДУКу). Захід був присвячений добровольчим батальйонам України. Дмитро розповідає:
“Ми мали тісну співпрацю із добровольцями. Ще на блокпостах в Краматорську ми зрозуміли, що таке бойове братерсво. Військові ДУКу це справжні патріоти, які ризикують своїм життям не заради коштів, а заради ідеї, за свою державу, за світле майбутнє дітей. Разом з ними ми були і у донецькому аеропорту”.
Бійці говорять, що техніка в Україні ділиться на 3 види: та, що їде, та, що стріляє і нацгвардія. Найбільше допомагали військовим волонтери. Держава надавала зброю, проте недостатньо. Військові говорять, що ніколи не подумали б, що надісланому батьком подарунку-бронежилету радітимуть як більше ніж крутій машині чи навіть квартирі.
[widgetkit id=479]
Василь розповідає, що, коли був в Іловайську, і вирішував, куди йому: додому чи далі воювати, йому подзвонив друг:”Дізнавшись, що я пішов у добровольці, він сказав, що надішле мені бронежилет і каску. О! То не поїду ж я тепер додому,- жартує Василь.- Потім запитує, що ще треба, а я кажу, що військова машина, то і машину він сказав, що надішле. О! То я геть тепер героєм стану! А як мені руку скалками пробило, ще й застрягли там, я так кричав, коли лікар діставав їх, а потім занесли на ношах вояка, який увесь був скалками поранений, то я думаю: соромно як, чого це я, треба перестати плакатись”.
Дуже радує той факт, що військові, не дивлячись на те пекло, яке вони пройшли, лишаються у гарному настрої, жартують, далі радіють життю. Студентам дуже сподобалося дивитись фото зроблені бійцями, особливо, те, де вони прихистили в себе 18 собак, кожні пов’язали жовто-блакитну стрічку. А ще бійці на Пасху зробили крашанки та паску із військової техніки! Війна війною, а Пасха, так би мовити, за розкладом.
“Якщо б не добровольці,- говорять запрошені до університету військові,- не було б ані Луганську, ані Домбасу, і окупанти дійшли б і сюди, до нас, якщо б Айдар, Азов та Правий сектор, коли всім дали наказ відступати, не відповіли “Ні, ми не відступатимемо!”
