22 лютого 2019, п’ятниця

Кіровоградщина: світлій пам’яті Олександра Шаповала

Олександр Шаповал воював на сході майже з початку воєнного конфлікту. До того був кадетом у Київському воєнному ліцеї імені Івана Богуна, а потім продовжив свою освіту в Одеській академії сухопутних військ на факультеті високо мобільних десантних військ та розвідки. Хлопець мріяв бути захисником  родини та своєї батьківщини, тому й обрав кар’єру військового.
 
Потрапивши у зону АТО, молодий офіцер керував групою розвідки. Серед підлеглих були здебільшого старші чоловіки, та вони беззаперечно виконували поставлення завдання і поважали свого ще юного, але мудрого командира. Таку повагу Сашко заслужив ризикуючи власним життям і виходячи разом з побратимам на бойові завдання, хоча за займаною посадою міг відсиджуватись в  тилу. 
Загинув Олександр підірвавшись на міні. Хоча більшість своїх років він прожив у Черкасах, та попрощатись із загиблим вирішили на малій батьківщині, де й досі живуть дідусь з бабусею – у селі Єлизаветградка Олександрівського району Кіровоградської області. Коли виносили тіло бійця з двору, близько півтори сотні людей стали на одне коліно та схили голову перед загиблим героєм.  
Під час прощальних слів батькам вручили нагороду, яку старший лейтенант Олександр Шаповал не встиг побачити, – "За оборону Донецького аеропорту". 
Поховали Олександра на центральному кладовищі біля прабабусі, яка пережила голодомор та другу світову війну.

Наш кор. 

Кіровоградщина: світлій пам’яті Олександра Шаповала
Оцінити цей запис

Коментарі

Додати коментар

Ваш e-mail не буде опублікований