Кіровоград – єдиний обласний центр в Україні, де немає спеціалізованого притулку для безхатченків. Щороку на вулицях вмирають десятки безпритульних. У зимовий період смертність цієї категорії населення зростає у рази. За час останніх холодів, за спостереженням активістів громадської організації "Милосердя", які допомагають нужденним, від холоду вже замерзло троє безпритульних, пише Рідний Кіровоград. Разом з тим, ось уже третій рік, як активісти «Милосердя» займаються допомогою безхатченкам, малозабезпеченим. На офісі організації, що знаходиться на Преображенській 37, щонеділі для безпритульних влаштовують обіди. Також безхатьки мають можливість прийти на офіс аби привести себе в порядок, отримати чистий одяг. Далі активісти "Милосердя" за наявності бажання та мотивації допомагають безхатченкам пройти медогляд, відновити документи, знайти роботу і житло. Таким чином громадські активісти фактично виконують функцію влади, адже окрім балачок, за останні десять років міська влада так і не спромоглась відкрити повноцінний притулок.
Проте на заваді діяльності активістів постають численні конфлікти з сусідами. Родина, яка живе поряд, виступає проти того, аби спільним двором ходили безхатченки. Людей обурює зовнішній вигляд безхатьків, а також вони побоюються, що безпритульні становлять загрозу. "А ви б хотіли, щоб при ваших дітях ходили такі люди? Не дай Бог, вони щось зроблять моїй дитині?", – каже власниця будинку. Вона запевняє, що були неодноразові випадки, коли безпритульні приходили до її будинку у пошуках пункту харчування. За її словами, такі візити часто дуже неприємні.
У свою чергу Володимир Лебедєв, керівник «Милосердя» переконує, що безпритульні приходять лише раз на тиждень, і що немає будь-якого закону, який би обмежував їхнє перебування в тому чи іншому місці. Володимир у свою чергу заперечує, що безхатченки турбують сусідів, адже усім своїм "підопічним" вони пояснюють де знаходиться їхній офіс. Претнезії сусідки він вважає навмисне надуманими. Голова молодіжної організації наголошує, що християнським обов’язком кожного є допомога нужденному. Тим паче, активіст запевняє, що учасники організації контролюють аби люди, які приходять з вулиці проходили медобстеження і флюрограму. Претензії сусідів в організації вважають надуманими й негуманними, а також пов’язують з конфліктним характером цієї родини. В організації переконують, що інші сусіди, які живуть поряд, нарікань не висловлювали.
Наприклад Ковалюк Тетяна, мешканка будинку, який межує з двором де знаходиться офіс організації, говорить, що претензій до діяльності активістів не має. Жінка зазначила, що раніше у цьому дворі був наркоманський притон, і тоді звісно було чимало проблем. Порівняно з тим періодом, сьогодні жодних конфліктів з сусідами не виникає.
А от власники будинку, які ділять подвір’я з молодіжною організацією, категоричні – безхатченків поблизу бути не повинно. У зв’язку з цим вони неодноразово звертались до правоохоронних органів. Запевняють, що подали скаргу і до прокуратури. Не бажають сусіди й іти на пропозицію молодіжної організації про встановлення за їх рахунок огорожі, яка б відділяла частину подвір’я, якою на обіди йдуть безпритульні.
Схоже, побутовий конфлікт так і триватиме з періодичними загостреннями, допоки міська влада не потурбується про відкриття повноцінного соціального закладу для безхатьків. Протягом останніх десяти років тема притулку кочувала від однієї до іншої передвиборчої програми того чи іншого кандидата у депутати, мери, нардепи (потрібне підкреслити), але віз і нині там. Поки ж громадські активісти перейняли на себе функції держави у питанні забезпечення такої соціально незахищеної і ланки суспільства, як безпритульні.
