Він був прикордонником, до збройних сил потрапив у числі перших добровольців. Службу ніс поблизу пропускного пункту «Успенка». Під час одного з обстрілів, від ворожих снаорядів було поранено багато українських військовослужбовців. Андрій Матвієнко забезпечував супровід поранених бійців. Під час руху автоколони, не доїжджаючи до населеного пункту Лисиче, автомобіль УАЗ, у якому знаходився Андрій, наїхав на радіокерований «Фугас». Чоловік був тяжко поранений і за допомогою санавіації доправлений до польового шпиталю. Але рани виявилися не сумісними з життям і 7-го серпня він помер.
Вдруге всі заговорили про подвиг Андрія Матвієнка, коли фото його трирічної доньки Олександри, набрало в Інтернет-мережі сотні тисяч переглядів. На світлині дівчинка з небесними очима тримає вручену посмертно батькову нагороду. Російські користувачі обуренні багатослівністю такого фото, почали активно блокувати контент. Тоді з проханням створити українське офіс соцмережі, до керівника Фейсбук, звертався і Президент України Петро Порошенко. Марк Цукерберг у створенні українського офісу відмовив.
[widgetkit id=1162]
Учора на стінах інституту комерції, де навчався герой, відкрили пам’ятну дошку. А вулицю Башкірську, на якій стоїть навчальний заклад, перейменували на вулицю Андрія Матвієнка. На мітинг-реквієм зібралось більше півсотні людей. Присутні, серед яких небайдужі кіровоградці, товариші по службі чиновники від мерії та голова Кіровоградської обласної ради Олександр Чорноіваненко, вшанували загиблого героя хвилиною мовчання та спільнем молебнем за упокій душі загиблого. Після, побратими та друзі згадували яким він був за життя.
Коли Андрій поруч – не страшно. Завжди є почуття плеча, завжди розумієш, що прикриє… Так було і в останньому бою, людина врятувала поратимів, а себе не вберіг. Ми не хоронемо своїх – ми їх відправляємо в останній дозор. І коли вони йдуть – вони завжди залишаються живими і говорять з нами голосом нашої совісті. Тому що своїм прикладом вони показують як треба жити. – говорить побратим Володимир Вдовиченко
