Реалізуючи своє законне право до редакції «Златополя» звернувся один із фігурантів нашої публікації «Розділ майна на Кіровоградщині: хто правий а хто ні?» Олександр Жимінюк. Підприємець виклав кореспондентові Златополя свою версію події та причини конфлікту очолюваного ним СТ «Річ Аскот» з Кіровоградською Облспоживспілкою.
Нагадаємо, у публікації йдеться про те, що в Облспоживспілки конфлікт з виконавчим директором «Річ Аскот» через майно, яким нібито Жимінюк незаконно володіє. Хто правий, а хто ні – вирішувати суду, а сьогодні ми подаємо сторону обвинуваченого.
– Спочатку нерухоме майно, з приводу якого відбувається спір належало зятю Жимінюка О. В 2006 р. задомовленістю з ПетрушевськимП.Г. нерухоме майно було продане від фізичної особи (зятя Жимінюка О.) споживчому товариству «Річ Аскот», директором якого був Жимінюк О. Всі інтереси від Петрушевського представляла Кіблик Т.А. – начальник юридичного відділу Кіровоградської облспоживспілки та довірена особа Петрушевськогою. За попередньою домовленістю з Петрушевським засновниками СТ «Річ Аскот» стали трое фізичних осіб, а саме, 1 – зять Жимінюка та громадянки Кондратюк і Проценко, яких ввів до склад засновників СТ Петрушевський, з яких Кондратюк – довірена особа від Петрушевського, а Проценко – довірена особа Перхуна, який є першим заступникомПетрушевського.У це підприємство, аби однакові частки були у кожного, Петрушевський обіцяв та мав ввести до статутного капіталу СТ «Річ Аскот» ½ частині авторинку, що на Криворізькому КП) і базу АТП, що по вулиці Маланюка. Після цих обіцянок Петрушевського були виконані роботи на АТП і на авторинку по покращенню їх стану, які він (Петрушевський) мав ввести до статутного фонду СТ «Річ Аскот». Роботи виконані, підтверджуючі документи в наявності. Після цього ми працювали спокійно – ні в кого не виникало ніяких питань і ми очікували виконання Петрушевським вище наведених обіцянок наданих ним. Для введення цих двох підприємств до статутного фонду Жимінюк заплатив 60 000 долів США Петрушевському для «врівноваження» часток внесків до фонду товариства.
Однак, розповідає Олександр, у 2009 році продовжувати бізнес йому завадила хвороба.
– У 2009 році я влітку повернувся додому з температурою під 40. Звернувся до лікарів і в мене виявили панкреатит. 10 місяців зайняло лікування, а 22 квітня 2010 року мені поставили діагноз «рак товстої кишки». Після того, як мене поклали до лікарні, я дізнався, що Петрушевський почав виводити АТП «під себе», авторинок – оформляти на свого рідного брата.
– Як ви дізналися про те, що Петрушевський «виводить під себе активи»?
– Мені сказав про це тодішній керуючий ринкамиМарченко Валерій Васильович. Він розповів, що коли я лежав після операціїКіблик Т. (юрист облспоживспілки) готувала з підписом двох співзасновників Кондраюк і Проценко документи, аби в мене ці бази «віджати». Але вони не знали, що в Уставі СТ «Річ Аскот» право розпорядження майном споживчого товариства мають ¾ частин співзасновників, що в решті і завадило їм це зробити. У 2013 році,коли я проходив курс хіміотерапії, я поїхав до м. Києва з документами на неправомірні дії Петрушевського, де півтора тижні прожив під приймальнею тодішнього нардепа Віктора Януковича (молодшого), який був куратором по Кіровоградській області від Верховної Ради.Самого Януковича В. я не бачив і знайомий з ним не був, а мене направили і співпрацював з його помічником, якому я передав привезені мною документи. Через деякий час до Кіровоградської облпрокуратури надійшов депутатський запит, з проханням провести перевірку за моїм зверненням, а також за зверненням Жуковського О.І. – директора швейно-галантерейної фабрики облспоживспілки. Я ніколи не був членом партії регіонів,чи її прихильником, але цей депутатський й запит дійсно допоміг: змусив працювати прокуратуру, міліцію, КРУ, податкову інспекцію, які за 2 тижні напрацювали 65 томів кримінальної справи по фактам зловживань посадовим становищем Петрушевським. Так, КРУ виявила, щоСвітлану Кондратюк – поплічницюПетрушевського, було оформлено більше 7 фірм (споживчих товариств) в області, у кожну з яких вона вносила від 400 до 700 тисяч гривень до статутного фонду від себе особисто. Крім цього (це все є у матеріалах справи), було виявлено, що впродовж 2011-2013 років вона надавала поворотну фінансову допомогуоблспоживспілців розмірі від мільйону до півтора. При цьому, Проценко є співзасновником 1-го оптового ринку, що знаходиться на Балашовці.
– Що значить «вносила допомогу, що повертається»?
– Це було банальне виведення коштів у готівку. Тобто, вона по документам без фактичної сплати нібито вносить до каси облспоживспілкикошти (значні суми), із складенням договору, а через деякий час їй повертають реальні «живі» гроші. (Це все легко перевіряється: під грошові кошти, що вносяться до каси мав оформлюватися прибутковий касовий ордер, який оприбутковується в касовій книзі та у відповідності до ліміту каси підприємства готівка мала сдаватися до банківської установи, де у облспоживспілки був відкритий рахунок. Але цього не було. Це все перевірялося КРУ та слідством). Крім того, перевірявся вказаний у моїй заяві факт незаконного заволодіння Петрушевським і компанією готельно – ресторанним комплексом «Козацька застава», що по вул. Московський. На даний момент там тільки вивіска говорить про те, що «Козацька застава» належитьоблспоживспілці. Насправді вона належить Ахмедову А.А., який є директором Критого ринку, Петру Петрушевському – голові облспоживспілки таПерхуну – заступнику Петрушевського. Там теж все оформлено на підставних осіб зі споживчого товариства і виходить так, ніби, за внутрішніми документами, вона належить облспоживспілці, а насправді, за правовстановлюючими документами «Козацька застава» вже давно їй не належить. І щоб її не повернули назад до облспоживспілки за схемами її декілька разів перепродували та переоформлювали власників. Але це вже окрема історія…
– Повернімося до кримінальної справи…
– Після відкриття кримінального провадження за фактами зловживання Петрушевським та його оточенням Петрушевський був готовий сплатити будь-які кошти за закриття цієї справи (цифри доходили до шести значних в інвалюті). Хто, кому і скільки сплачував можна лише здогадуватися, але із впевненістю можу стверджувати, що дану кримінальну справу двічі слідчі закривали через відсутність у діях Петрушевського складу кримінального правопорушення. В справі, яка налічувала 65 томів, залишилося, станом на жовтень 2015 р., лише 18 томів. Двічі через ухвали слідчого судді Жимінюк скасовував незаконні постанови слідчого про закриття кримінального провадження. В теперішній час дану справі начебто направили на судово – економічну експертизу, яка зазвичай може тривати до 1 – 1,5 років. Мета таких діє є очевидною – «спустити на гальма».
Після того, як у нас з Петрушевським виникли вище викладені обставини за заявою Кондратюк С. 28 листопада 2014 р. були скликані збори засновників СТ «Річ Аскот». Але тоді я знову потрапив до лікарні і написав засновникам, що прошу перенести збори. Але ці два, підконтрольні Петрушевському засновники (Кондратюк і Проценко)не зважаючи на відсутність директора та ще одного засновникапровели утаємничено від інших нелегітимні збори (лише вдвох) на яких вирішили «ввести»СТ «Річ Аскот»до спілки споживчих товариств, яке належить Перушевському(до цього організація жодного стосунку до ОСС не мала). Ці всі збори документально супроводжувала Кіблик Т.А. – начальник юрвідділуоблспоживспілки. Таким чином вони намагалися все майно «Річ Аскот» підпорядкувати Петрушевському. Про те, що збори – незаконні, усі були попереджені і у мене є відповідні документи. Насправді ніякі збори не проводилися і СТ «Річ Аскот» не входило до складуспоживчих товариств.
Але питання в тому, що є третій співзасновник, Литвиненко, який відразу подав позов до суду. Рішенням Кіровського райсуду м. Кіровограда, залишеним без змін апеляційним судом Кіровоградської області позов задоволено в повному обсязі та названі збори і ухвалені на них рішення визнані незаконними. Слід відзначити, що інтереси відповідачів представляла все та ж Тетяна Кіблик, юрист облспоживспілки.
– Чи були й інші способи в очолюваного Вами товариства «віджати» майно ?
– Так. Допомогли «друзі з білого дому». Вони на мене завели кримінальне провадження. Спочатку намагалися взяти мене на хабарі, але не вийшло і вони дали хабарадідусеві, якій навіть не є працівником СТ «Річ Аскот» (!). Тоді пішли іншим шляхом,все ті ж Кіблик Т. подала від імені Проценко і Кондратюк заяви до міліції на мене, про те, що ніби то я викрав понад 200 000 грн. в СТ «Річ Аскот» при утепленні адміністративної будівлі товариства.Мені оголосили про підозру за ч. 4 ст. 191 КК України ніби то я викрав шляхом перерахування на фірму своєї дружини грошових коштів за ці ремонтні роботи. Хоча це насправді не так, окільки гроші взагалі ніколи (до теперішнього часу) не перераховувалися з р/рахунків СТ «Річ Аскот», про що було достовірно відомо слідчим і прокурорам, які отримали банківські виписки по рахункам нашого підприємства. Після оголошення мені підозри у вчиненні тяжкого злочину, якого я не вчинював, мене через суд двічі слідчі і прокурори намагалися відсторонити від посади керівника СТ «Річ Аскот», але Кіровський райсуд і, згодом, апеляційний суд, відмовили через незаконність таких вимог та вказали про відсутність доказів на оголошення мені підозри у вчиненні злочину. Всі ці дії робилися з метою відсторонити хоча б на час слідства від управління підприємством і забрати правовстановлюючі документи і печатки. Головне для них було – отримати печатки. Тобто вони просто хотіли забрати підприємство.
– Що відбувалося далі?
Почали проводитися експертизи. Спочатку вони провели одну експертизу – банально «наїхали» на експерта на прізвище Попов, який надав висновок про завищення обсягів виконаних робіт. Надалі слідчий призначив другу експертизу, яка повністю спростувала висновки попередньої експертизи. Потім призначили третю експертизу, яку не провели через те, що суд задовольнив відвід експертам за моєю заявою через існування обставин що свідчать про упередженість цих експертів. Потім призначили четверту експертизу, яку із невідомих мені причин проводити не стали чи не могли, і надалі вже провели п’яту експертизу за досить дивних обставин. За шість місяців поки я знаходився у статусі підозрюваного за ст. 191 ч. 4 КК України на підриємстві проводився обшук (метою якого було вилучення документів, які фактично слідство вже вилучило рік тому) та іншим чином намагалися мене скомпрометувати. Разом з тим мною вказувалися свідки та надавалися документи, що жодної проплати між очолюваною мною фірмою і виконавцем робіт не було. Тобто автоматично не можна було заволодіти грошима, яких не було. Але знаючи це все прокурор і слідчий вказали у повідомленні про підозру, що я нажився, «отримав кошти». Але як я міг їх отримати, коли жодних проплат не було?
Крім того, п’ята експертиза була призначена на шостому місяці строку досудового розслідування – 28 грудня 2015 р.Її виконання завершено згідно документів, 11 січня 2016 року. Виходить, що усі святкові (новорічні) дні, експерти проводили цю експертизу, а цього просто бути не може.Названа експертиза не могла бути об’єктивною, не тільки через нестиковки з датами: проводили її експерти НДЕКЦ при УМВС в області, де керівник дехто полковник Бабій, земляк і товариш Петрушевського, другий експерт з м. Ульяновка та ще один приватний експерт з м. Кіровограда, на яких також впливали, якого консультувала експерт яку відвід суд через необ’єктивність і упередженість. І роблять цю експертизу за 4 робочих дні, що просто фізично неможливо та суперечить інструкціям по проведенню експертизи.
Як стверджує Олександр Жиминюк, експертизою практично безпосередньо керувала уже згадувана в публікації Тетяна Кіблик.
– Ми подали клопотання слідчому, вказавши номери телефонів слідчих, прокурорів, цієї Тетяни Кіблик та усіх експертів, з проханням перевірити шляхом отримання роздруківок вхідних та вихідних дзвінків між ними та допитати їх як свідків з приводу спілкування між собою при проведення слідства та експертизи в його межах.В задоволенні нашого клопотання було безпідставно відмовлено.
14 січня цього року закінчувався термін слідства в даному кримінальному провадженні. Що вони роблять? Вони змінюють в останній день статтю за якою мене підозрюють, а саме, на ч. 1 ст. 366 КК України – службове підроблення (одним із покарань за яке є позбавлення права займати певні посади – тобто у моєму випадку директора СТ «Річ Аскот»). Я підписую про ознайомлення із новою підозрою і одразу ж прошу про мій допит, щоб навести доводи своєї невинуватості у вчиненні інкримінованого мені злочину. Допит закінчується о 18-30год, а в 22-00 год. наставала година «Ч»: слідчі дії в даній справі вже проводити не можна. При цьому після допиту слідство мало розглянути мої чотири клопотання задовольнити або в разі відмови винести відповідну постанову яку надати мені. Надалі прокурор або слідчий за його дорученням мали повідомити про закінчення досудового слідства та відкриття матеріалів кримінального провадження, що зумовлює можливість сторони захисту ознайомитися (прочитати, зробити виписки, зняти необхідні копії) з матеріалами справи, яка налічувала 3 томи. Але я був позбавлений і цього права. Слідчій з прокурором сказали, що я зможу ознайомитися наступного дня і розписатися «заднім числом»… Наступного дня, 15 січня, я дізнався що, згідно ЄРДР я все підписавще 14 січня і мою кримінальну справу без вручення мені обвинувального акту без ознайомлення зі справою, без розгляду моїх клопотань тощо направили для розгляду до суду. Тобто, правоохоронці порушили закон. Я сказав правоохоронцям: «Чому ви відправили документи без моїх підписів? Я ж маю ознайомитися зі справою». Прокурор одразу ж голову опустив – він розумів, що термін справи сплив. Але вони вирішили своїми способами довести її до суду… Ще до суду ми знали, що цю справу (обвинувальний акт) суд мав повернути прокурору на доопрацювання. Але слідчі не мали права по закону щось з нею робити, адже збігли всі терміни – справу могли лише закрити. При цьому, перед цим, як розповіли мені власні джерела, в справу знову втрутилася Тетяна Кіблик – начальник юрвідділуоблспоживспілки, яка повідомила Петрушевського про можливе закриття справи… Коли ми прийшли до суду, прокурор подав судді папірець, в якому значилося, що я 14 січня спочатку не з’явився до них, а потім почав говорити, що я 14 числа втік від них і вони викликали двох понятих, які засвідчили, що я відмовився ознайомлюватися з матеріалами справи. Тобто, усі документи, які туди подавали сфальсифіковані.
Суддя в нарадчій кімнаті вирішив за півтори години, що справу можна розглядати в суді.
Як розповідає підприємець, усі юристи, які ознайомлювалися з матеріалами його справи в один голос заявляють: справа «липова». Яке рішення винесе суд – покаже час.
розмову вів В. Кондрашов
