Нещодавно країна відзначила особливу дату, а саме Міжнародний день людей похилого віку та День ветерана.
Цей день дає привід в черговий раз засвідчити всенародну повагу всім тим, хто кращі роки свого життя присвятив захисту та розбудові нашої держави. Одночасно цей день – привід до роздумів щодо їхньої подальшої долі та соціального захисту всіх, хто цього потребує.
Про те що хвилює пенсіонерів Кіровоградщини розповів кандидат у депутати до Міської ради міста Кропивницького та Кіровоградської обласної ради Перевозник Анатолій.
На жаль, останнім часом влада мало замислюється над тим, чим завдячувати «особам похилого віку».
Лише за останні 20 років чисельність населення області зменшилось більше ніж на 230 тис. – з 1164 тис. до 933 тис. Із 270 тисячної армії пенсіонерів Кіровоградщини майже 30 тисяч отримують мінімальну пенсію в розмірі 1712 грн., що навіть менше прожиткового мінімуму, який складає 2118 грн. А в цілому всі пенсіонери отримують в середньому пенсію в розмірі трохи більше 3000 грн., що ледь вистачає на оплату комунальних послуг, ліків тапродуктів харчування.
Невже про таку увагу до себе з боку держави мріяли нинішні пенсіонери, ветерани війни і праці та люди похилого віку, які кращі роки свого життя присвятили служінню державі, її захисту та розбудові?
Хіба можна погодитись з тим, що влада до захмарних висот довела тарифи на комунальні послуги, збільшились ціни на ліки, продукти харчування, що деяким категоріям пенсіонерів протягом 12 років на жодну копійку не проіндексували пенсії?
Чи є вихід із цієї, здавалось би безвихідної ситуації?
Як людина, яка тривалий час пропрацювала в органах державної влади і місцевого самоврядування, стверджую, що є.
Але для цього пенсіонерам та людям похилого віку потрібно згадати і зрозуміти, що ми не баласт для держави, що ми не відпрацьований матеріал, що ми будували, творили цю державу, мріяли, щоб у ній затишно жилося літнім людям, нашим дітям та онукам, щоб вони не поневірялися за кордоном у пошуках кращої долі.
Адже нас, пенсіонерів, сьогодні в країні 11,3 млн. чоловік, 270 тис. в області, майже 63 тис. в обласному центрі. Але скажіть, хто сьогодні представляє нас у Верховній Раді України, обласній, міській владі? Хто піклується про соціальний захист пенсіонерів, людей похилого віку?
Всім нам ясно і зрозуміло, що ніхто. Але ж саме ми, найбільш дисципліновані виборці беремо саму активну участь у всіх виборах, обираємо як центральну, так і місцеву влади. І весь час ми сподіваємось на те, що наші проблеми будуть вирішувати інші партії та більш молоді депутати.
На жаль, ми глибоко помилялися.
Наші проблеми вже давно нікого не цікавлять. От і сьогодні, напередодні виборів до місцевих рад, які відбудуться 25 жовтня, про нас згадали сотні кандидатів у депутати, десятки нових і давно забутих старих партій. Вони знову намагаються купити нас різними подачками, акціями, банками фарби на ремонт під’їзду, лавочками для пенсіонерів та гойдалками на дитячих майданчиках. Вони знову хочуть в черговий раз «зробити нас» разом.
Саме тому небайдужі та відомі люди у нашому місті та області вирішили не здаватись, боротись за нас з вами, за краще життя наших дітей та онуків. З цією метою ми організувались у політичну партію соціального спрямування – Партію Пенсіонерів України, щоб іти у владу і вимагати виконання наших вимог.
Партія Пенсіонерів України не обіцяє Вам золоті гори, ми не маємо змоги і не будемо завішувати міста і села області дорогими плакатами, не будемо розносити пакунки з гречкою, але ми твердо обіцяємо Вам, шановні виборці, шановні ветерани, що, маючи певний життєвий досвід, відповідні знання, разом з молодими колегами будемо відстоювати і вирішувати наші проблеми, в першу чергу, соціального захисту як на державному, так і на місцевому рівнях.
А нашій шановній молоді бажаємо завжди берегти в душі щиру гордість за батьків і дідів, які дали вам життя, які захищали та розбудовували нашу державу.
