Буває, людина лише нещодавно прийшла у професію і не встигла накопичити років практики — але вже пережила те, що назавжди змінює ставлення до роботи. Іноді один дзвінок серед ночі, одна правильна інструкція й одне зібране рішення здатні врятувати дорогоцінне життя…
Диспетчер-фельдшер по прийому та передачі викликів Лілія Пасічняк працює зовсім недовго, але вже має досвід, який підтверджує, що вона обрала свою професію недарма.
Журналістка сайту Златопіль поговорила з Лілією про її найскладніші виклики, адаптацію до роботи та чому чітка відповідь може врятувати життя людини.
Як ви прийшли диспетчерську службу?
В мене тут працюють одногрупники з медичного коледжу і мені запропонували. Це моя перша робота.
І як вам такий професійний старт?
Спочатку було дуже стресово, але потрібно звикнути і потім все буде нормально. В мене цей процес зайняв місяці три. Я запам’ятала однин з викликів в перший день свого стажування, коли стався вибух газового балону і ми з колегами надавали допомогу. Таке не забудеться…
Що найважче для вас в роботі з людиною, яка викликала швидку?
Отримати чітку відповідь на своє запитання. Буває ти запитуєш одне, а люди відповідають зовсім інше. Можливо не до кінця розуміють питання або починають розповідати здалеку, що було три роки тому. І найважче коли складні ситуації: реанімація, ДТП або виклики до діток. Батьків звісно можна зрозуміти, вони на стресі і коли дитині погано не чують, а тобі потрібно достукатися.
Ви по телефону врятували життя трирічній дівчинці, як це було?
Подзвонила мати й одразу сказала, що дитина не дихає, терміново виїхала бригада, а я по телефону почала надавати допомогу. Мати дуже сильно кричала, в неї була сильна істерика. З нею треба було чітко, спокійно і голосно говорити. Коли вона сказала що дитина не дихає, я почала говорити що потрібно робити. Там батько надавав допомогу, він зміг зібратися. Робив вдихи і реанімацію.
Як ви зрозуміли, що вони зможуть допомогти дитині до приїзду швидкої? Ви питали про це?
Ні, але я знала, що вони мають це зробити. Вони батьки, і мають зробити все, щоб врятувати свою дитину.
Адже батьки не можуть сидіти й дивитися як їхня дитина помирає. І тато добре впорався з цим. Коли дівчинка почала дихати, я сказала повернути дитину набік, а по екрану побачила що швидка вже поруч. А вже коли побачила по моніторам, що дитину везуть в лікарню, я видихнула… Значить дитина жива і все буде добре. Це був один із найскладніших випадків…
Які на вашій практиці були ще проблеми з дітьми?
Часто маленькі діти давляться чимось, але добре що вони зазвичай самі все викашлюють. А найчастіше в дітей це температура і болить живіт і переважно вночі…
Як ви емоційно справляєтеся і відновлюєтеся?
Техніки дихання – подихаю хвилинку і легше стає. Перший час коли йшла на зміну було страшно від очікувань. Йдеш і думаєш, що сьогодні буде.
А загалом вночі та вдень приблизно однакова кількість викликів?
Ні, вночі менше. Більшість все ж таки викликають до дорослих. Вночі і увечері це часто після того як люди вживали алкоголь.
Можете розповісти, як проходить ваш робочий день?
Ми приходимо, перевдягаємося у форму, йдемо міняємо зміну, сідаємо за робочі місця, обробляємо їх та приймаємо дзвінки. Диспетчери напрямку обмінюються інформацією з колегами по бригадах, в кого які ситуації, а ми працюємо з викликами по черзі. Нас декілька диспетчерів: якщо я зайнята, в мене дзвонить телефон три секунди і цей виклик переходить на інший телефон.
Ви чергуєте добу і не можете відпочити?
Так, ми чергуємо без права сну.
А якщо диспетчер не знає як діяти, можна попросити допомоги у колег?
Звісно, всі допомагають і ставляться до цього з розумінням. Ніколи ніхто не відмовляв у допомозі. Коли я прийшла, то звісно багато чого не знала і часто зверталася з питаннями, мені допомагали. Колеги казали, що краще запитати, ніж зробити помилку.
У вас є певний алгоритм дій, але ж не до всіх ситуацій можна бути готовим?
Трапляється багато нестандартних ситуацій. Буває люди дзвонять не за адресою – питають наприклад котра година або інші рандомні речі. Буває обманюють: кажуть по телефону, наприклад, серце болить, а там просто тиск, навмисне щоб швидка приїхала, а деякі без серйозної причини викликають бригаду декілька разів на день.
В яких випадках не виїжджаєте?
У випадках, які не загрожують життю. Температуру в дорослих розповідаємо як збивати, тиск теж, кліщів не витягаємо, перев’язки не робимо, крапельниці не ставимо. Хронічні хвороби, якщо це нічого серйозного. Наприклад два тижні болить спина чи три місяці болить нога і вирішили саме цієї ночі викликати швидку. До вагітних і маленьких діток завжди виїжджаємо, особливо до року, адже в малюків всі процеси дуже швидко відбуваються.
А виклики залежать від сезону?
Так, зараз часто викликають на пожежі та отруєння грибами. Влітку на вулиці люди втрачають свідомість, також в спеку частіше високий тиск і алкогольні отруєння.
Часто інструкції по телефону рятують життя?
Поки бригада їде, то ми надаємо рекомендації. Щоб дізнатися про складність випадку, ми задаємо багато питань. Коли людині дійсно потрібна допомога – це чуєш навіть по голосу, з часом я почала розрізняти такі випадки.
А буває що відмовляються реанімувати людину, поки їде бригада парамедиків?
Так, буває прямо кажуть: ми не будемо цього робити, чекають медиків. Бояться брати на себе відповідальність. Хоча звісно в ті хвилини коли їде швидка ми з людиною можемо разом зробити все можливе, аби надати допомогу до приїзду бригади.
Порада яку ви можете дати людині, яка подзвонила на швидку?
Коли викликають швидку, потрібно чітко відповідати на питання і говорити що ти бачиш, не треба медичних термінів, якщо ви не знаєте їх. Часто поки розпитаєш минають дорогоцінні хвилини. «Погано», «Що погано?», «Мені погано», «Що саме вас турбує?», «Дуже погано, ви що не розумієте?» Такі діалоги трапляються часто і тут дійсно втрачається час. Чітко: що сталося, що турбує, де болить, далі адреса, ПІП, вік.
Що для вас найскладніше?
Спілкуватися з людьми які не чують або дивно реагують. Але коли людина чітко відповідає на питання, то це чудово, з такими працювати одне задоволення. Хотілося б щоб люди викликали швидку коли дійсно треба допомога, а не тоді коли ліньки йти до лікаря. І бажано, щоб не затягувати 2-3 місяці проблему, а швидка потім мала її вирішила за три хвилини. Не перекладати відповідальність за своє життя та своїх близьких на когось. Беріть все в свої руки. Ми звісно допоможемо, але іноді проблему легше попередити…
Спілкувалася Олена Шендеровська
