Вихід першої збірочки віршів та казок із ліричною назвою “Купалася веселочка у ставочку” став справжнім святом для вчительки – методиста Опорного ліцею №1 імені Героя України Євгена Березняка та її учнів: Каті Бердичевської, Даші Мартинюк , Міри Романщак, Насті Чабанової та Богдана Станченка.
Вони співавтори – ілюстатори цієї збірки накладом у 100 примірників виданою наприкінці минулого року в Хмельницькому. Саме їхні життєрадісні малюнки, за мотивами яких народжувалися віршовані рядки, увійшли до збірки та стали її складовою частиною.
У них змальовані дитячі спостереження за явищами природи, життям лісових мешканців, свійських тварин.
Уміння вчительки змалювати художнім словом звичайне в сонячному забарвленні бачиться у своєрідному світосприйманні нею явищ життя, органічному чуттю музики художнього слова, якому навчає учнів, збагаченні їхнього словникового запасу, формуванні образного мислення. Написана книжка написана доступною для малят соковитою українською мовою, легко читається і запам’ятовується.
Разом із авторкою читачі милуються барвистою веселкою , яка “Переможно, гордовито з-під небес зирнула, щоб також скупатися”. Не оминути увагою вечірнього цвіркуна, який охороняє наші домівки від чужинців, щоб не було біди (Охоронець -цвіркунець”) або нікому не потрібну рослину, яку учень зібрав у жменьку і приніс на урок праці для виготовлення кумедних тваринок ( “Реп’яшок”). Або червоний мак над ставком (“Нескорений мачок”), або дубовий листочок, який, незважаючи на застороги дубка – тата, вирішив погратися з вітерцем і загубився, став, на його думку, зайвим в житті. Однак допоміг зігрітися замерзлому світлячкові, який кликав на допомогу, і знову відчув себе потрібним.
Наскрізною є думка дитинознавиці про необхідність бачити красу природи, берегти її і відчувати серцем. І тоді матимеш багатство, повз яке раніш проходив не зупиняючись. У Світланиних поезіях простежується авторська думка, з використанням знань з філософії, вікової психології, християнських цінностей, педагогіки, астрономії.
Близькими дітям за формою і змістом є казки вчительки про Паровозик. Він сприймається для них живою істотою, бо ж мешкають вони в місті залізничників, тому з радістю подорожуть разом із ним та Вагончиком рідним краєм, захоплюючись чудовим світом:
“Наш герой вперше побачив і великі міста, що вирували життям, і маленькі квітучі селе, золоті поля і зелені ліси, великі залізні мости через могутні ріки”
Учні початкових класів із захопленням розповідають про свою вчительку, яка зробила свою скромну роботу покликанням , бо постійно відчуває настрої, добре знає їхні бажання, виховує оті ж почуття обов’язку і відповідалності. А головне – бачить себе вчителем , бо, за її словами «вміє ним бути”.
Презентація першої книжки нашої землячки відбулася у приміщенні міської ради.
Свою улюблену вчительку, яка почала трудову діяльність 1990 року в Миколаївській школі, вітали її четвертокласники декламацією та інсценізацією поезій, які органічно увійшли до знакової книжки для життя. А ще бадьорили на презентації веселими піснями про мир і дружбу, щасливі миттєвості дитинства. А як забути пригощання всіх яблуками з побажаннями перемоги на листочках?
На адресу талановитої педагогині і поетеси лунали вдячні слова побажань не зупинятися, а й далі торувати творчий шлях.
Анатолій Саржевський,
фото автора
