20 травня 2019, понеділок

“Гoлoвне не лінуватися та не здаватися”: юний крoпивницький наукoвець Антoн Пoтєхін (ФOТO)

Творчий портрет школяра з Кропивницького Антона Потєхіна – юного дослідника історії Кіровоградщини.

Антоне, тобі відомо, що завдяки працьовитості, старанності наполегливості у досягненні своєї мети розкриваються геніальні люди.   Твоїх знань, як у Ломоносова вистачило б на багату енциклопедію.  А як відбувається твоє професійне зростання і самоствердження?

–  У  стосунках з іншими людьми  переважає  відвертість, вироблення  в собі уміння  не боятися висловлюватися і захищати власну думку. Спілкування  з ними – це моє життя. Бо коли ти йдеш до людей, то маєш бути щирим, простим і щедрим до них. Працюю над тим  щоб відкидати непотрібний сором, бути самостійним у поглядах на оточуючий світ. Спроможність збагнути мені,  молодій людині , що йде в науку, відчути і на ділі довести істину: геніями не народжуються , а ними стають. І це стосується кожного. Треба шукати  оте нічим незамінне добро і справедливість у ставленні до себе як особистості. Вважаю, що для самоствердження в житті потрібно не здаватися – це мій принцип, якого дотримуюся, дерзати , творити, розвивати потенційні можливості, все робити задля того , щоб зрівнятися з іншими, ким би вони не були. Інші – це ті, на кого рівняєшся. В усе, що робиш, треба вкладати душу, бо внутрішню порожнечу, бездуховність відразу відчувають люди. Звичайно, маю свою думку на місце в подальшому житті. Тому  вибираю з прочитаного чи побаченого  мною те, те, що лежить до душі.

Антон був одним із консультантів місцевого краєзнавця і науковця Олександра Жосана в роботі над альбомом “Фонтани Єлисаветграда – Кіровограда-Кропивницького”, який презентували наприкінці минулого року

(на фото)  

–  Я знаю, що ти зараз навчаєшся в десятому класі у школі Короткова, є слухачем Кіровоградської Малої академії наук, переможцем  Всеукраїнських  інноваційних проектів. Наприкінці грудня минулого року разом із своїми ровесниками  з Кропивницького, Нової Праги та Олександрії презентував свою роботу в  Маріінському палаці на прийомі у Президента України, а вже цього року спілкувалися  з головою Кіровоградської облдержадміністрації. Хотілося б більше дізнатися про  світ твоїх захоплень.

–  Скажу так екологія  – це моє хобі, а історія – майбутня професія,  здобуттю якої завдячуватиму Світлані Борисівні Новік – моїй шкільній  вчительці історії.  На секції «Історичне краєзнавство»  був єдиним молодим науковцем від  Кіровоградської області, де відбувся захист моєї роботи на тему: «Роль козацьких зимівників в історії  Кіровоградщини»». Відчував, що не вкладуся  у регламентовані головою журі доктором історичних наук Колядою сім хвилин , але він до всіх виявився поблажливим  і я висловив повністю свою думку про  події козацької доби на території  нинішньої Кіровоградської області. Адже відомо, що  вона  була помітним осередком формування і розвитку українського козацтва, свідком гірких поразок і славних перемог, місцем розселення найдавніших козацьких зимівників, перших козацьких слобод поміж Гетьманщиною і Диким полем.  Метою  моєї краєзнавчої роботи є дослідження життя козацьких зимівників на території Центральної України та їх роль в героїчній боротьбі за майбутнє українського народу. На шляху до її досягнення мною  було зібрано інформацію про історію створення населених пунктів Кіровоградської області, вивчені історичні карти, гравюри, переглянуті і прочитані книги, публікації, статті з історії козацтва, розповіді людей та пізнавальні інтернет-ресурси. Крім того, за отриманими відомостями було зображено розташування козацьких зимівників в межах сучасної Кіровоградської області. Було розкрито основні види господарчої діяльності козацтва та визначено вплив певних історичних подій на подальшу долю населення. Проте, кажучи про походження «зимівника» як слова, слід зазначити, що також існує російське – мовне слово «зимовник» та його український прототип «зимівник», і тлумачиться воно як утеплене приміщення для зимування бджіл, якими козаки на початкових етапах свого степового господарювання дуже часто займалися. Ще одним фактором є те, що козаки, у своїх господах взимку також тримали домашніх та свійських тварин. Отже, усі теорії пов’язані з перебуванням когось узимку у певному приміщені, а це значить, що з приходом козаків починають утворюватися ряд специфічних для безлюдної степової ділянки Кіровоградщини і України загалом (Дикого Поля), господарств.

Мабуть, і сьогодні згадуєш свою шкільну вчительку історії  та її допомогу у підготовці свого дослідження…

– Авжеж. Разом із Світланою Борисівною Новік  упорядковували зібрані матеріали, тексти, працювали над  змістом та оформленням роботи, підготовкою до її  презентації в школі. Пригадую її слова «У науці кожний сам за себе. Тобі це потрібно. Є інтерес до вивчення історії, тому ні на кого не звертай уваги.  Працюй над собою і завжди роби те,  що виходить у тебе найкраще., до чого душа лежить. Тільки тоді досягнеш успіху. Сподіваюся, що залишив в її душі слід про себе, бо  у травні минулого року отримав  Подяку від  Кіровоградської обласної ради як переможець ІІІ етапу Всеукраїнського конкурсу наукових дослідницьких робіт учнів – членів МАН України за зайняте друге місце. А ще – срібну медаль.

Про Антона розповідають вчителі  загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №3 імені Олени Журливої, які готували допитливу  дитину   до перемог  у конкурсах різного рівня  

Світлана  Новік – вчитель історії  і правознавства.

– Яким  бачиться вам, Світлано Борисівно, ваш обдарований учень?

– Я хочу бачити  у свого  колишнього допитливого учня в першу чергу науковця.  Він завжди сумлінно  і відповідально ставився до виконання поставлених перед ним цілей та завдань. Ще з дитинства  багато читав,  цікавився історичною літературою. Слід віддати належне його батькам, які слідкували за тим, щоб  не зациклювався на Інтернеті, а брав до рук серйозні книжки, прагнув  розібратися в складних життєвих ситуаціях. Антон постає у моїй уяві людиною  наполегливою, відповідальною, емоційною, з глибоким почуттям справедливості. Завжди був охайним, дисциплінованим і допитливим учнем. У прагненні до знань він багатовимірний. Має потребу   в самореалізації та самовираженні, наполегливо займатися історичним краєзнавством. У цьому я його завжди підтримувала. Антону зовсім не байдужа тема подальшого розвитку української держави, яким  простуватиме у майбутнє шляхом. Адже  так важливо сьогодні зрозуміти, хто ми і де перебуваємо, до чого прагнемо. Треба, щоб у суспільстві визрівала достатня кількість індивідуальностей, здатних до самостійного думання, до самостійних не лише рівень, а й рішучих дій та перспективних планів. Такою людиною мені бачиться Антон, який у сьомому класі вже вів розмови про своє захоплення історичним минулим нашого степового краю, а вже восьмикласником подав  свою роботу на конкурс в рамках Всеукраїнської експедиції учнівської та студентської молоді  «Моя Батьківщина – Україна». Тоді ж познайомився з дослідженнями  місцевих краєзнавців Юрія Матівоса та Петра Кизименка,  А до того першу спробу зробили на міському рівні, де він став переможцем. Це був перший досвід написання маленької дослідницької роботи. Потім ми  знову повернулися  до теми історії  козацтва на Кіровоградщині  і він знову посів перше місце,  а вже на обласному етапі конкурсу кращих робіт – друге місце, яке стало своєрідною перепусткою для участі  у всеукраїнському  етапі конкурсу. Мабуть, любить перемагати, але досвід підказує, що всюди перемагати не можна. Головне – брати участь. А це вже щоденна перемога над собою.

 

Вікторія Хоменковчитель хімії та біології, переможець обласного етапу Всеукраїнського конкурсу “Вчитель року – 2017”

     Я першою привітала Антона з достойним виступом на ІУ етапі  Всеукраїнської олімпіади з екології. Тримаючи в руках протокол, пишалася тим, що за виконання її найрезультативнішою частини – текстів груп А,Б,В мій учень отримав такі ж самі бали, як  переможець. Залишаються в моїй пам’яті слова членів журі про високий рівень наукового проекту представника Кіровоградщини.  На  жаль,  диплом Антона залишився без призового місця,  у чому вбачаю і необ’єктивне рішення журі конкурсу, але вірю, що про нього ми ще почуємо як про перспективного науковця.  Ще одне Успіх має два виміри.  Одна парадигма – успіх зовнішній, що має дуже чіткі одиниці виміру. Це перемоги в оглядах, олімпіадах і змаганнях, професій     на і соціальна кар’єра. Друга парадигма – той успіх, досягнення якого відбуваються всередині самої особистості Програми успіху закладені в кожній дитині. У Антона вона є.  І це добре.

 

Людмила Паталаха – вчитель географії і біології

– Антон в нашій школі навчався з першого по дев’ятий клас завжди на відмінно. Тому кожен вчитель намагався  залучити його до гурткової роботи,  конкурсу чи олімпіади. Вже у восьмому класі, а це був 2017 рік, він зайняв другі місця за результатами участі  у міських олімпіадах з  географії, біології та історії, а вже наступного року став переможцем   міської та обласної олімпіад з екологічних проектів, призером всеукраїнської олімпіади з екології, яка відбулася в Житомирі, разом із своєю ровесницею ученицею Куколівського НВК Олександрійського району Анною Петренко. А ще можна згадати зайняті ним призові  місця з економіки та історії за результатами участі в конкурсах творчих робіт та проектів. Я готувала Антона до участі у природничому конкурсі “Колосок” з природничих наук, за результатами якого він посів перше місце і отримав  сертифікат “Золотий колосок”. Не можна оминути увагою і його успішні виступи  в нтерактивних конкурсах “Геліантус”, “Грінвіч”, “Левеня”, “Кенгуру”.  Ще одне.

 

   –  Антоне, відчуваючи, що отой юнацький запал, з яким  вивчаєш допитливо  історію  рідного краю, тебе  не полишає. До слова, в багатотомному  виданні «Історія міст і сі Української РСР,  виданого друком у 26 томах наприкінці минулих сімдесятих років, лише одним реченням повідомляється  про те, що на території Кіровоградщини  у ІІ половині ХУІ століття виникають зимівники запорізьких козаків, господарським заняттями яких були рибальство, хліборобство, мисливство, мисливство.

– Я знайомився свого часу зі змістом цього тому,  присвяченого історії Кіровоградщини, перенасиченого, на мою думку, повідомленнями про трудові здобутки її мешканців під мудрим керівництвом ленінської партії. Тому хочу докопатися до джерел тих далеких часів.  Невже у нас і справді  було Дике поле? До уваги беру  праці дослідника Запорізької Січі Дмитра Яворницького, який склав список 38 куренів, які існували на території краю. Вивчаю джерельну базу, історіографію, методику  дослідження вже  разом із новим науковим керівником кандидатом історичних наук викладачем МАНу Юрієм Павловичем Бондарчуком над працею “Роль козацьких зимівників в економічному освоєнні Буго – Дніпровського Межиріччя”.  З минулого літа консультуюся також із місцевим науковцем із дослідником історії рідного краю Юрієм Митрофаненком, який допомагає у зокрема у пошуках літератури. Виробляю в собі критичне мислення.  Вивчаю місцеві історико – краєзнавчі видання, розвиваю пізнавальні інтереси  з історичного краєзнавства, яке містить у собі великі виховні можливості, формує інтелектуальні й практичні вміння.

– Здається мені, Антоне, що у своєму житті ти керуєшся словами мандрівного філософа 18 століття Григорія Сковороди, який писав: «Пізнай себе, свій рід, свій наріл, свою землю – ти побачиш свій шлях у майбутнє».

– Можна і так сказати.  Головне – не лінуватися і не здаватися. Цьому мене навчили батьки і вчителі. А успіх прийде обов’язково.

– Дякую за розмову.

– І вам дякую, бо мав змогу подякувати  своїм батькам, бабусі та дідусеві за підтримку і розуміння, вчителям,  які допомагають у моєму становленні історикам і людини.

Анатолій Саржевський спеціально для сайту «Златопіль»

Фото з відкритих джерел

“Гoлoвне не лінуватися та не здаватися”: юний крoпивницький наукoвець Антoн Пoтєхін (ФOТO)
3 голос[ів]

Коментарі

Додати коментар

Ваш e-mail не буде опублікований