Війна з підступним ворогом забирає життя захисників з Кіровоградщини.
Громади області повідомляють про загибель наших військових, інформує Златопіль.
2 березня 2024 року скорботний день для Олександрівщини.
Старший солдат Ульянченко Олег Анатолійович 1977 року народження вірний військовій присязі , у бою за Батьківщину , виявивши стійкість і мужність , виконуючи бойове завдання, отримав поранення несумісне з життям .
Життя Олега обірвалося 20 лютого 2024 року поблизу населеного пункту Богданівка Донецької області. Олег Анатолійович з перших днів війни добровольцем став на захист України.
2 березня 2024року Кропивницький старостинський округ (Ганнівської громади) втратив на війні з російським агресором Захисника-Героя, солдата Збройних Сил України, Либу Максима Леонідовича 1981 року народження.
Офіційна церемонія прощання відбудеться біля будинку , де проживав Герой.
Сумна звістка прийшла у Знам’янську громаду. Воїн із селища Знам’янка Друга Володимир Дмитрович Кокотайло, повернувся у селище на щиті.
Народився воїн 14листопада 1981 у селі Диківка, проживав у смт.Знам’янка Друга.
Навчався у Знам’янському професійному училищі , №-12, отримав фах – помічник машиніста. Працював у ТОВ Знам’янська агропромислова компанія на посаді калібрувальник.
Захисник понад усе любив свою сім’ю. Троє синів, дружина, батьки, сестра осиротіли.
Загинув Герой 29 лютого 2024 року у Бахмутському районі Донецької області.
Страшна звістка прийшла у Помічнянську громаду.
1 березня 2024 року,під час захисту Батьківщини, героїчно загинув наш земляк – Старший лейтенант Пасічник Євгеній Віталійович, 26.04.1997.
Про час і місце поховання героя буде повідомлено додатково.
Житель Долинської громади Яковенко Антон Сергійович, загинув 26 лютого 2024 року в районі населеного пункту Вугледар, Волноваського району Донецької області, у боях із російськими окупантами, виконуючи бойове завдання.
Траурна церемонія прощання відбудеться в місті Київ.
Загинув захисник Побузької громади, військовослужбовець, житель села Сухий Ташлик Волков Олександр Володимирович.
Олександр народився 13 травня 1997 року, навчався в Сухоташлицькій школі I-III ступенів. Після школи здобув спеціальність кухаря в Кривоозерському ліцеї. Був здібний до всього, не цурався будь-якої роботи, разом з братом допомагав мамі, так як батько помер, коли хлопчики були ще зовсім маленькі.
В 19 років Олександр Володимирович прийняв виважене, патріотичне рішення захищати Батьківщину в зоні АТО, заключивши контракт на три роки, як і його брат. Так само не вагаючись разом з братом Сергієм 26.03.2022 року Олександр пішов захищати Україну від російської навали до військової частини А 2988, де здійснюючи заходи з національної безпеки та оборони, відсічі та стримування збройної агресії, молодший сержант Волков Олександр Володимирович став достойним, відважним командиром третього розвідувального відділення, розвідувального взводу.
Приймав участь у пекельних боях на Сході країни, в Авдіївці, Пєсках, Гуляйполі, Бахмуті, Слов’янську.
Загинув Олександр Володимирович 16.02.2024 року, отримавши смертельне поранення, при виконанні бойового завдання біля населеного пункту Богданівка Донецької області.
Новоархангельська громада повідомила, що боронячи державу загинув воїн – Онищенко Ігор.
Народився Ігор Миколайович Онищенко 3 вересня 1986 року в Новоархангельську. Тут пройшли його дитячі роки, наповнені щасливими безтурботними митями. Хлопець навчався в Новоархангельській школі №2. У старших класах, коли інші присвячували вільний час улюбленим заняттям, він допомагав батькові, зварювальнику високого ґатунку Онищенку Миколі Павловичу, виконувати різноманітні замовлення. Батьківську майстерність він перейняв так добре, що в подальшому відмінне володіння зварювальним апаратом стало для нього другою професією.
Захоплення технікою і майструванням спочатку привели його до ПТУ №30 села Торговиця, а потім до Агротехнічного коледжу Уманського державного аграрного університету, де навчався за спеціальністю «Механізація та електрифікація сільського господарства». Навчальний заклад закінчив у 2007 році з відзнакою, здобувши кваліфікацію техніка-механіка.
Прагнучи розширити свої знання, досвід і навички, Ігор Миколайович продовжив навчання у Вінницькому національному аграрному університеті, по закінченню якого отримав базову вищу освіту за напрямом підготовки «Механізація та електрифікація сільського господарства» й здобув кваліфікацію бакалавра технічного фахівця-механіка.
Наш земляк завжди з вродженим сумлінням і відповідальністю ставився до роботи. Свого часу працював вчителем автосправи в Новоархангельській школі №1. Потім продовжив свою трудову діяльність в рідному ПТУ, де працював викладачем спеціальних дисциплін.
Ігор Миколайович був гарним, креативним фахівцем, дружелюбною, компанійською, доброю, надійною людиною, з якою можна було іти в розвідку, неабияк чуйним, люблячим татом, турботливим сином і братом. Він завжди був життєрадісним і усміхненим, любив людей, умів увійти в положення кожного і допомогти слушною порадою чи конкретною справою. Тому оточуючі залюбки з ним зустрічалися і спілкувалися.
Війна, розв’язана підступною росією, застала його в колективі професійно-технічного училища. Він мав бронь. Та сповідуючи суспільні цінності, обстоюючи високу громадянську позицію з перших днів широкомасштабної агресії добровільно пішов у територіальну оборону, а потім сам настояв, щоб його призвали до діючого війська. Після проходження спецпідготовки служив на Херсонському напрямку у званні старшого солдата. Будучи снайпером-стрільцем, брав участь у складних бойових завданнях, міцно тримав зброю, йшов попереду та вів за собою, зупиняючи ворожу навалу, боронячи рідну Україну, свою родину, друзів, весь український народ від клятих російських загарбників. Останній раз наш земляк вийшов на зв’язок 29 серпня 2022 року.
В Компаніївській територіальній громаді знову велика втрата.
28 лютого 2024 року під час виконання бойового завдання в районі с. Новомихайлівка Покровського району Донецької області загинув наш земляк – солдат Темко Віктор Петрович, навідник 2 десантно-штурмового відділення 1 десантно-штурмового взводу 3 десантно-штурмової роти 1 десантно-штурмового батальйону військової частини А0224.
Народився Віктор 12 лютого 1989 року в м.Кропивницький. З 1 по 3 клас навчався в Кропивницькій школі №33, пізніше разом із сім’єю переїхав жити до с. Губівка, де продовжив навчання в Губівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів . Після закінчення школи вступив до ПТУ №8 м. Кропивницький за спеціальністю “Зварювальник”. Працював на заводі “Ельворті”. Неодружений.
Страшна звістка прийшла у Помічнянську громаду.
Куценко Сергій Миколайович 10.04.1972 року народження, з 04.09.2022 року вважався зниклим безвісти.
21.02.2024 ідентифікований і вважається загиблим з 04.09.2022.
