Війна з російським ворогом забрала життя захисників з Кіровоградщини.
Про це повідомили в громадах області, інформує Златопіль.
До Компаніївської громади надійшла скорботна новина: підтверджено загибель Захисника України Рудомана Олексія Васильовича.
З 31 січня 2024 року Захисник України Рудоман Олексій Васильович вважався безвісти зниклим під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Мала Токмачка Пологівського району Запорізької області.
13 жовтня 2025 року надійшла трагічна звістка — за результатами проведеної експертизи підтверджено збіг ДНК. Тіло Олексія було повернуто в Україну під час репатріації тіл 18 липня 2025 року.
Олексій народився 28 березня 1990 року в селі Новодмитрівка Краснопільського району Сумської області. У 2008 році закінчив професійно-технічне училище №43 селища Краснопілля, де здобув професію плодоовочівника, кухаря, кондитера.
Восени того ж року був призваний на строкову військову службу до міста Чугуїв, у танкові війська, після чого продовжив службу за контрактом. З 2019 року проживав у місті Кропивницький, працював у ТОВ «АТБ-Маркет» на посаді охоронника.
26 травня 2023 року був призваний Кропивницьким районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки Кіровоградської області на військову службу. Проходив службу у військовій частині 3029 у місті Запоріжжя на посаді старшого механіка-водія 2-го взводу оперативного призначення 3-ї роти оперативного призначення 4-го батальйону оперативного призначення.
Про загибель трьох захисників повідомила Онуфріївська громада.
Підтвердили загибель Захисника України – Лукяненка Олександра Анатолійовича – молодшого сержанта, радіотелефоніста стрілецького взводу стрілецької роти стрілецького батальйону військової частини А 1619, 1973 року народження, жителя селища Павлиш.
З 21 березня 2024 року, Захисник України Олександр Лук’яненко, вважався безвісти зниклим під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Первомайське Покровського району Донецької області.
31 жовтня 2025 року надійшла трагічна звістка — за результатами проведеної експертизи підтверджено збіг ДНК. Тіло Олександра було повернуто в Україну під час репатріації тіл 18 липня 2025 року.
30 жовтня 2025 року, в районі населеного пункту Гопнівка,Харківського району, виконуючи військовий обов’язок загинув – молодший сержант Шарлай Владислав Сергійович.
Владислав народився 4 липня 1997 року в селі Вишнівці. Дитячі роки провів у Зибківському дитячому садочку, де зробив свої перші кроки у пізнанні світу. У школу пішов у шість років, навчався у Вишнівецькій школі, де закінчив дев’ять класів. Після цього продовжив навчання в Онуфріївській школі, де здобув повну середню освіту.
У 2014 році вступив до Кременчуцького політехнічного університету імені Михайла Остроградського, де навчався на юридичному факультеті. Закінчив університет у 2019 році, здобувши вищу юридичну освіту.
Після закінчення навчання працював у компанії «Королівський смак», а у 2020 році був призваний на строкову службу до лав Збройних Сил України, яку проходив у місті Києві, закінчив у званні старшого солдата. Після повернення з армії знову працював у компанії «Королівський смак», згодом змінив місце роботи та став працювати інженером дослідницької лабораторії на підприємстві ТОВ «Енерго Плюс».
З початком повномасштабного вторгнення був мобілізований до Збройних сил України в перший день війни – 24 лютого 2022 року. Спочатку проходив службу у 57-й бригаді, а у грудні 2024 року перевівся до 58-ї бригади, де обіймав посаду командира відділення – командира екіпажу безпілотних літальних комплексів роти безпілотної авіації. Разом із побратимами виконував бойові завдання на Харківщині. 20 січня 2025 року був нагороджений медаллю «За вірне служіння» – це почесна відзнака, що вручається за відданість, самопожертву та служіння на благо України. А 20 серпня 2025 року отримав військове звання молодшого сержанта. Під час служби самостійно вивчав роботу дронів, мав власний безпілотник, який запускав разом із братом Григорієм. Владислав був спокійною, врівноваженою людиною, завжди приймав зважені рішення, поважав закон, цінував родину та добре розумівся на комп’ютерній техніці. Мріяв про власне житло, новий автомобіль і справжнє кохання. Але не судилося…
30 жовтня 2025 року, виконуючи свій військовий обов’язок з оборони та відсічі збройної агресії російської федерації проти України поблизу населеного пункту Гоптівка, Харківського району, Харківської області, наш захисник молодший сержант Шарлай Владислав – командир відділення – командир екіпажу безпілотних літальних комплексів відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів взводу мотопіхотного батальйону військової частини А1376, загинув.
Онуфріївська громада висловлює щирі співчуття родині загиблого головного сержанта Олександра Фоменка, який віддав своє життя за Україну, 27 жовтня 2025 року, під час виконання бойового завдання в районі села Новомаркове Донецької області.
Олександр народився 30 травня 1980 року та проживав у селі Браїлівка. З 2014 року він ніс військову службу, захищаючи рідну землю від ворога.
Він був людиною обов’язку й честі – спокійний, зосереджений, завжди готовий допомогти іншим навіть у найважчі хвилини. Побратими кажуть: «Він ніколи не відступав. Завжди був поруч, коли потрібно було прикрити».
Вдома на нього чекали дружина, донька, мати та сестра
Світловодська міська рада з глибоким сумом повідомляє про загибель Додивана Володимира Івановича, 1969 року народження.
Володимир Іванович народився 23 жовтня 1969 року у місті Світловодськ. Змалку разом із батьками переїхав до села Новий Бурлук Харківської області, де розпочав навчання у місцевій школі. Згодом родина переїхала до Калмицької республіки російської федерації, де Володимир закінчив вісім класів. Після школи повернувся на Батьківщину, де і навчався у Харківському училищі, здобувши спеціальність водія-слюсаря.
Після навчання проходив строкову службу, після Володимир працював у будівельній сфері, де присвятив роботі більшу частину свого життя. Любив техніку, цікавився транспортом і ремонтом, завжди залишався працьовитою та доброю людиною.
26 червня 2024 року Володимир Додиван став до лав Збройних Сил України, де проходив службу кулеметником 1-го відділення 2-го кулеметного взводу 3-ї штурмової спеціалізованої роти «Шквал». Мав позивний «Куба».
29 жовтня 2024 року, під час виконання бойового завдання та штурмових дій, Володимир отримав поранення і зник безвісти. Рідні до останнього сподівалися на диво, але згодом вдалося ідентифікувати нашого Героя.
У Володимира Івановича залишилися дружина, п’ятеро дітей та двоє онуків.
Сумна звістка надійшла до Олександрівської громади.
Ззупинилося серце солдата – Рокомана Володимира Олексійовича, 1986 року народження, жителя селища Олександрівка.
Володимир у 2024 році був мобілізований, став на захист рідної землі, проявив мужність і відвагу, боронив незалежність та свободу нашої держави. У жовтні 2024 року під час виконання бойового завдання в населеному пункті погрібки курської області отримав поранення.
Володимир тривалий час лікувався, був демобілізований, 25 жовтня 2025 року помер в лікарні, де проходив реабілітацію.
