Війна з російським ворогом забрала життя захисників з Кіровоградщини.
Про це повідомили в громадах області, інформує Златопіль.
У передноворічні дні, коли календар наближав чергову межу року, для деяких родин час зупинився — його розірвав біль втрати і тиша, що приходить разом із горем.
30 грудня 2025 року чорна звістка обпекла серця родини Гончарових із селища Інгулецьке Петрівської громади: внаслідок артилерійського обстрілу, під час несення бойового чергування в районі міста Херсон, загинув солдат Гончаров Ігор Віталійович. Тяжке поранення не залишило нашому захисникові жодного шансу на життя.
Ігор Віталійович народився 6 липня 1994 року в смт Балахівка Петрівського району Кіровоградської області (нині — селище Інгулецьке Олександрійського району). Тут, серед щирих і працьовитих людей, минули його дитинство й юність, тут він формувався як людина з відкритим серцем і міцним характером.
Навчався у Балахівській загальноосвітній школі, де здобув повну середню освіту. У 2013 році закінчив Професійний гірничий ліцей міста Комсомольська, опанувавши професії слюсаря з ремонту автомобілів та водія автотранспортних засобів категорій «В» і «С».
Трудовий шлях розпочав ще у 2012 році на Полтавському гірничо-збагачувальному комбінаті. Згодом працював у приватному підприємстві «Хорт», Центральноукраїнському професійному училищі соціальної реабілітації, ПрАТ «ЦГЗК». Скрізь його знали як сумлінного, відповідального працівника і надійну людину.
У мирному житті Ігор був працьовитим, життєрадісним і щирим. Любив рибалку, техніку, умів радіти простим речам і завжди був готовий прийти на допомогу. Мав багато планів на майбутнє — на життя під мирним небом, поруч із родиною. Разом із цивільною дружиною Іриною вони виховували двох п’ятирічних синочків — Артемка та Дмитрика, для яких тато був опорою, прикладом і цілим світом. Та війна безжально обірвала ці мрії…
16 липня 2025 року Ігор підписав контракт і став до лав захисників України. Він пішов на війну, щоб боронити свою дружину, двох маленьких синів, родину, друзів і рідну землю. Пішов не з примусу, а з усвідомленням обов’язку й честі.
Його батько, Віталій Семенович, та брат, Микола Віталійович, також захищають Україну від навали окупантів.
30 грудня 2025 року життя мужнього воїна, Гончарова Ігоря Віталійовича, обірвалося. Йому назавжди 31 рік…
Світла пам’ять про земляка-захисника назавжди залишиться в серцях усіх, хто його знав, — як про добру, щиру, працьовиту людину, відданого чоловіка й батька, справжнього воїна, який до останнього подиху захищав Україну.
Устинівська селищна рада з глибоким сумом і болем сповіщає про загибель військовослужбовця, старшого кулеметника Котобоя Сергія Валерійовича, 22 вересня 1970 року народження, жителя с. Брусівка.
Захисник загинув 23 грудня 2025 року під час виконання бойового завдання з відсічі і збройної агресії р.ф. в районі населеного пункту Покровськ Донецької області.
Про час та місце поховання загиблого Котобоя Сергія Валерійовича буде оголошено додатково.
Страшна звістка прийшла у Помічнянську громаду.
Захиник – Прижигалінський Ігор Олександрович, 20 липня 1979 року народження, помер 29 грудня 2025 року поблизу н.п.Уди, Богодухіаського району Харківської області.
Про дату і місце поховання буде повідомлено додатково.
