Трагічні повідомлення знову надійшли в громади Кіровоградщини.
Стало відомо про загибель мужніх захисників, інформує Златопіль.
Компаніївська громада повідомила, що у боротьбі за свободу та незалежність України загинув наш земляк, житель села Братерське, солдат Грищук Роман Степанович.
Роман Грищук народився 16 червня 1986 року в с. Братерське Компаніївського району Кіровоградської області в багатодітній родині.
З 1992 по 2001рік навчався в Червоновершській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів. По завершенню навчання вступив до Кіровоградського технікуму механізації сільського господарства.
Неодружений, проживав у м. Кропивницький.
Восени 2024 року Роман був призваний до лав Збройних Сил України. Проходив службу у складі номер обслуги 1 мінометного взводу мінометної батареї 2 штурмового батальйону військової частини. Загинув 03 вересня 2025 року виконуючи бойове завдання в районі населеного пункту Мала Корчаківка Сумської області, внаслідок удару дрона, отримав поранення несумісне із життям.
У загиблого залишилися мама, тато, сестра та троє братів.
Сумна звістка сколихнула Гайворонську громаду.
Батько Михайла, згадуючи сина, говорить:
«Він був слухняним, доброзичливим, спокійним і завжди з радістю допомагав, коли його про це просили. Мій син назавжди залишиться у нашій пам’яті, як справжній Герой, відданий син своєї Батьківщини».
Маловисківська громада втратила справжнього Героя, мужнього воїна, добру й світлу людину — Ляшецького Олександра Володимировича.
Ляшецький Олександр Володимирович народився 15 вересня 1975 року в місті Мала Виска. Навчався у ЗШ №3 І–ІІІ ступенів, а в 1992 році закінчив Оникіївське СПТУ №37 Кіровоградської області за професією тракториста-машиніста широкого профілю та слюсаря 2-го розряду. З 1993 по 1995 рік проходив строкову службу у Збройних Силах України.
У 2007 році в місті Буча здобув ще одну професію — машиніста-кранівника, отримав посвідчення на право виконання робіт з підвищеною небезпекою. Все життя працював сумлінно: був водієм автобуса, машиністом крана, віддавав свої сили на благо сім’ї та рідної землі.
З початком повномасштабного вторгнення Олександр без вагань став на захист України. З 25 лютого 2022 року перебував на службі в першому відділі Новоукраїнського району ТЦК та СП Кіровоградської області. З 2023 року служив на посаді механіка-водія медичного пункту першого механізованого батальйону військової частини А4860, маввійськове звання солдат.
Олександр був прикладом мужності та відданості. Він завжди вирізнявся щирістю, доброзичливістю, умінням підтримати добримсловомй готовністю допомогти у важку хвилину. Для рідних він був не просто захисником — він був люблячим чоловіком та турботливим батьком, справжньою опорою сім’ї. Його серце жило любов’ю до дружини та сина, які були його найбільшою гордістю та сенсом життя…
Але несподівано для всіх життя Олександра трагічно обірвалося 5 вересня 2025 року…
У Героязалишилися дружина Тетяна та син Олександр, які продовжуватимуть берегти пам’ять про свого рідного чоловіка й батька.
Світловодська громада втратила на війні двох Героїв.
Світловодську громаду сколихнула трагічна звістка: на фронті загинув молодший сержант Баранець Юрій Васильович, 1982 року народження.
Без найдорожчої людини залишилися дружина, мама, сестра та племінники.
Чергова трагічна звістка сколихнула Світловодськ. На фронті, боронячи Україну від ворога, загинув наш земляк — солдат Макей Андрій Віталійович.
У середу, 10-го вересня о 10:00 на центральній площі міста відбудеться церемонія прощання з нашим загиблим захисником. Після церемонії на центральній площі міста Світловодськ Андрія Макея буде поховано в селищі Власівка.
Завалівська громада провела в останню путь захисника України Дмитра Олександровича Черчелюка. Народився Черчелюк Дмитро 10 березня 1989 року в селі Могильне. Закінчивши сільську школу, одразу почав працювати. Трудився на різних роботах і в різних місцях: по договору, по найму.
У 2007 році одружився, проживав з дружиною Катериною у селі Могильне та, нажаль, сімейне життя не склалося, вони розлучилися.Останнім часом Дмитро проживав в селі Долинівка, дітей не мав.
Ще з перших днів початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації, 13 березня 2022 року, Дмитро пішов добровольцем в ЗСУ. Проходив службу у військовій частині А 3814, потім – у в/ч А 4962. У важких воєнних буднях Дмитро втратив своє здоров’я і 27 серпня його палке та сміливе серце внаслідок хвороби перестало битися.
