Максима та Валерiю разом звела вiйна, а кохання стало для них опорою та пiдтримкою у важкi часи.
Валерiя, родом з Луганщини, стала на захист рiдної землi перед початком повномасштабного вторгнення. Максим, кадровий вiйськовий, народився та вирiс на Кiровоградщинi.
Iсторiя мiцного i щирого кохання Максима та Валерiї розпочалася у 2022 роцi. Вони служили у рiзних бригадах територiальної оборони Збройних Сил України та випадково зустрiлися пiд час проходження служби. Пiсля знайомства обставини роздiлила їх на певний час, але ж вiд долi нiде не подiнешся, тому з часом вони зустрiлися знову й iскра кохання спалахнула з новою силою.
У 2025 роцi вони вирiшили одружитися. Через вiйну, пишного святкування та гучних банкетiв не було. Закоханi розписалися у колi найрiднiших пiд час короткої вiдпустки.
Зараз молода сiм’я проходить службу в рiзних пiдроздiлах 121-ї окремої бригади територiальної оборони, за десятки кiлометрiв одне вiд одного. Бачитися випадає рiдко, але кожна зустрiч – це свято. Максим завжди приїжджає до коханої з квiтами, якi в умовах вiйни дiстати не так вже й легко.
Вiдстань не стала на завадi їхнiм почуттям. Навпаки, вона зробила їх ще мiцнiшими. Валерiя хвилюється за коханого, коли чує про обстрiли чи загострення, а стриманий та завжди серйозний Максим намагається опiкувати кохану навiть на вiдстанi.
Вiтаємо Максима та Валерiю з важливим кроком у їхньому життi. Нехай кохання завжди буде сильнiшим за усi вiдстанi та випробування!
Джерело: 121 окрема бригада територіальної оборони ЗСУ
