Олександр та Мирослава майже одночасно дiзналися, що ВIЛ-позитивнi. У сiмейному життi – майже п’ятнадцять рокiв. Хто звернув iз стежки любовi не з’ясовували, найперше – подумали про дiтей та їхнє майбутнє.
Про це повідомляє ВБО “ВМ ЛЖВ”, інформує Златопіль.
– Тест на ВIЛ я робила дванадцять рокiв тому у СНIД-центрi. Результату не дочекалася, адже ми тодi переїздили з-за кордон. Та згодом ми повернулися додому, в районний центр. У 2019 року моє здоров’я погiршилося – кашель i слабкiсть не давали зосередитися нi на роботi, нi на сiм’ї. Я поїхала в лiкарню на обстеження. Менi дiагностували туберкульоз, який я потiм лiкувала в тубдиспансерi, приймаючи жменями лiки. Пiд час лiкування менi також дiагностували ВIЛ-iнфекцiю. Коли з туберкульозом було майже завершено, мене перевели на амбулаторне лiкування. Я знала, що вже не видiляю паличку Коха, тож безпечна. Додому летiла на крилах – скучила за дiтьми, – розповiдає Мирослава.
Власне, вдома вона розповiла чоловiку про свiй ВIЛ-позитивний статус. Адже все частiше думала, чи немає в нього збою в iмуннiй системi, чи здоровi їхнi дiти.
– Ми поговорили спокiйно, без сварок. Наступного дня поїхали в район тестуватися. У кабiнетi «Довiра» рiднi зробили експрес-тести. ВIЛ дiагностували чоловiку i меншому сину, старший був здоровий, – продовжує жiнка свою розповiдь, додаючи, що в цей момент, вони потребували моральної пiдтримки.
– З Олександром i Мирославою ми познайомилися через кiлька днiв пiсля того, як пройшов тестування чоловiк. Розгубленi, схвильованi, не знали, що робити далi. Олександр кiлька днiв не розмовляв iз дружиною. У такi моменти важливо чути своїх клiєнтiв, прислухатися до їхнiх тривог, а потiм давати поради. Я проводила з цiєю сiм’єю консультацiї, як прийняти ВIЛ-статус, як важливо бути пiдтримкою i опорою один в одного, що необхiдно розпочати лiкування АРТ-терапiєю, яка видається безкоштовно. Наголошувала, що вчасне дiагностування ВIЛ-статусу та початок лiкування гарантує довге i повноцiнне життя. I вони мене почули. Олександр тодi сказав дружинi: «Ми скiльки рокiв живемо разом, у нас дiти, головне, щоб ми всi були живi-здоровi», – розповiдає Анна Мельниченко – соцiальний консультант проекту «HealthLink» «Прискорення сталої вiдповiдi епiдемiї ВIЛ/СНIД на Кiровоградщинi», що втiлює БО «100 вiдсоткiв життя. Кропивницький».
Зараз всi троє приймають АРТ-терапiю. Стан здоров’я Мирослави помiтно покращився. У чоловiка i молодшого сина не було виражених симптомiв, адже вони вчасно пройшли тестування i розпочали лiкування.
– Син не знає, що в нього ВIЛ. Батьки кажуть, що вiн приймає вiтамiни. Та хлопчик дорослiшає i повинен знати, що це за лiки, як i коли їх правильно приймати, як бути безпечним для своєї майбутньої дiвчини. Тому зараз я починаю працювати з батьками по розкриттю ВIЛ-статусу дитинi. Сподiваюся, що батьки прислухаються до моїх порад, адже вони дбають про майбутнє своїх дiтей, – каже Анна Мельниченко.
Знати свiй ВIЛ-статус важливо. Завiтайте до свого сiмейного лiкаря та пройдiть обстеження на ВIЛ.
Вiкторiя Семененко
