Вчорашня презентація спільного проекту Європейського союзу та Кіровоградської обласної ради «Побудуємо майбутнє разом», в рамках котрої для переселенців буде відремонтовано та передано в користування гуртожиток на 150 кімнат та дитячий садок у селищі Новгородка, окрім іншого, підняла питання етичного ставлення до проблеми осіб, що з тих чи інших причин покинули свої домівки на сході країни. Більшість місцевих, та й загалом всеукраїнських ЗМІ, сходяться на думці – біженці заслуговують на всебічну допомогу та підтримку усіх владних структур. Більше того, вирішення проблем даної категорії населення наразі стоїть якщо не на одному щаблі, то одразу за забезпеченням армії. І все начебто правильно, так і має бути, адже люди, по-суті, втратили свої домівки через війну, що нині точиться на їх землі, однак іноді виникають запитання.
Так на презентації деякими переселенцями були озвучені ряд проблемних, на їхню думку, питань, котрі звучали не як питання до представників тих чи інших владних структур, а як цілком конкретні претензії. Деякі ж взагалі відверто межували з образою.
Чого варта лише фраза «…зараз же там (на Сході – авт..) українці не воюють. Активні тільки чечени з росіянами, а українці блок-пости тримають та й усе…», або «…нас не влаштовує тимчасове житло, що ми бідні родичі по гуртожитках жити…».
Цікаво було поставлено питання й щодо забезпечення присутності переселенців в процесі ремонту запланованих в проекті будівель.
«В робочих бригадах котрі будуть працювати на об’єктах обов’язково мають бути переселенці. Крім того, в складі комісії, котра контролюватиме процес виконання робіт також має з’явитись хтось із наших», – заявила на зустрічі голова новоствореної громадської організації переселенців Донбасу Валентина Кулачко.
З аргументацією можна було б погодитись, якби не одне але, котре, як колишній працівник управління економіки та ЖКГ Лутугінської райдержадміністрації, пані Валентина мала б розуміти – питання підрядника наразі визначається через тендер і диктувати обраній установі, мовляв, візьми на роботу ще цих людей і тих, просто нереально.
«Чому нам постійно пропонують якісь гуртожитки, невже важко вирішити питання й придбати нам індивідуальне житло?».
Після озвучення даного питання, коментарі котрі пішли поміж журналістами, краще не друкувати.
[widgetkit id=757]
Звучали на зустрічі й конструктивні пропозиції співпраці, взаємодопомоги та налагодження шляхів виходу з ситуації. Прозвучала й подяка жителям області за ту допомогу, котру вони надають вимушеним переселенцям. Однак, неприємне враження залишилось. Більше того – підсилилось постійними коментарями двох біженок, котрі сиіли попереду й коментували кожне слово спікерів, знаходячи у всьому мінуси і недопрацювання. А фразу голови Новгородки, щодо відкритості мешканців селища для допомоги переселенцям і взагалі було зустріто коментарем «треба нам ваша гостинність, краще б квартири дали в Кіровограді».
Підсумовуючи – люди різні і на те психологічне навантаження, котрі перенесли ці люди звісно ж списати можна багато чого, однак варто залишатись людьми та хоч час від часу відчувати вдячність за підтримку місцевих.
