Війна з російським ворогом забрала життя захисників з Кіровоградщини.
Про це повідомили в громадах області, інформує Златопіль.
Сумна звістка надійшла у Соколівську громаду: на війні з російськими окупантами 6 квітня 2025 року загинув житель села Черняхівка солдат Євген Борисович Лужан.
Євген Лужан народився 2 липня 1984 року у Миколаєві, згодом разом із батьками переїхав у Кропивницький де закінчив Кропивницьку загальноосвітню школу №32, спеціальність здобував у професійно-технічному училищі №4. Працював будівельником.
15 листопада 2024 року Євгена Лужана призвали на військову службу. Без жодного смуніву він став на захист рідної землі і з честю виконав військовий обов’язок, був вірний присязі, у боях проявив стійкість і мужність.
Без рідної людини залишилися дружина і батьки Євгена Лужана.
Стало відомо про смерть воїна з Долинської: Багмет Павло Миколайович, помер 21 травня 2025 року.
Траурна церемонія прощання з захисником відбудеться 26 травня 2025 року.
З 2022 року він захищав нашу країну від російських окупантів.
Захисник зДолинської громади Вінча Іван Павлович, помер 21 травня 2025 року.
Знову сумна звістка прийшла в Олександрівську громаду
22 травня 2025 року в населеному пункті Сидорове Краматорського району Донецької області обірвалося життя військовослужбовця ЗСУ, оператора відділення РЕБ, солдата – Дєдова Володимира Валерійовича,1991 року народження, жителя селища Олександрівка.
Церемонія прощання з Володимиром відбудеться сьогодні, 26 травня. Розпорядженням селищного голови на території Олександрівської громади 26 травня оголошено День жалоби.
Життя 27-річного воїна Чапкайла Андрія Петровича з Добровеличківської громади з обірвалося 21 травня 2025 року внаслідок ворожого авіаудару поблизу населеного пункту Виїмка на Донеччині. Він загинув, мужньо виконуючи свій обов’язок — захищаючи Батьківщину.
Андрій народився 15 лютого 1998 року в селі Данилова Балка. Згодом разом із родиною переїхав до Липняжки, де минули його дитинство та юність. Він був світлим, добрим хлопцем — відкритим до людей, завжди з усмішкою, готовим прийти на допомогу. Його серце було переповнене любов’ю — до землі, до батьків, до простого сільського життя.
Навчався у Липнязькій школі, потім здобув професію будівельника, працював у Києві. Жив звичайним життям, мріяв, планував, але коли Україна покликала своїх синів, він, не вагаючись, став до лав захисників 8 лютого 2025 року — добровільно, з гідністю та мужністю.
Прощання з загиблим воїном-земляком проходило в селі Липняжка.
Доземний уклін нашим захисникам, які віддали за країну найдорожче…
