Кіровоградщина проводжає у небесне військо загиблих Героїв

У 1998 році Василь вступив до Харківського державного технічного університету радіоелектроніки, де отримав повну вищу освіту за спеціальністю “Метрологія, стандартизація і сертифікація”, здобувши кваліфікацію інженера-метролога.

Після навчання працював інженером-метрологом в одному з харківських науково-дослідних інститутів. Згодом — на Харківському авіаційному заводі, де пройшов шлях від інженера до начальника відділу. Завдяки захопленню програмуванням змінив професійний напрям і перейшов працювати в ІТ-сферу — у ПрАТ “Бізнес-Автоматика”.

У 2014 році, з початком війни на сході України, був мобілізований до лав Збройних Сил України — служив у прикордонному підрозділі в Харкові. Після демобілізації у 2015 році повернувся до цивільного життя.

З початком повномасштабного вторгнення у 2022 році евакуював родину до Світловодська, але сам невдовзі знову повернувся до Харкова — знову став у стрій. У червні 2022 року отримав офіційне призначення та розпочав військову службу у складі 47-ї окремої механізованої бригади «Магура», де виконував обов’язки капітана танкового батальйону.

З 2016 року Микола проживав у селі Тишківка, став частиною  громади, був доброю, щирою, відповідальною людиною.

Служив номером обслуги третього міномета Першого мінометного взводу Другої мінометної батареї Військової частини А-2980. Був призваний Синельниківським районним центром комплектування та соціальної підтримки.

Із 14 травня 2025 року вважався зниклим безвісти поблизу населеного пункту Новоолександрівка Донецької області. Згодом стало відомо, що загинув внаслідок влучання ворожого FPV-дрона по техніці, в якій перебував.

Поховають воїна у рідному селі Мошорине.

Олександр Костенко народився 14 жовтня 1966 року в селі Мошорине Знам’янського району Кіровоградської області. Навчався у місцевій середній школі.

Після одруження родина переїхала до Олександрії. Олександр здобув фах слюсаря у ПТУ №13, працював на Верболозівській шахті, у ЖЕКу №2, а також за межами України. Повернувшись, працював слюсарем-сантехніком на Домобудівельному комбінаті міста Києва.

У березні 2022 року, після початку повномасштабного вторгнення, призваний до лав Збройних сил України. Служив на Херсонському напрямку. Після отриманої контузії проходив лікування.

Олександр захоплювався риболовлею, ремонтом автомобілів, цікавився футболом. Був відважним, спокійним і щирим. Завжди приходив на допомогу, мав багато друзів, був турботливим батьком і дідусем, який дуже сумував за онуками.