Життя воїнів з Кіровоградщини обірвала війна з підступним ворогом.
Про це повідомили в громадах, інформує Златопіль.
У боротьбі за Україну 19 липня 2025 року загинув Куценко Роман Валентинович, уродженець села Івангород, Олександрівської громади.
Куценко Роман Валентинович народився 03 лютого 1985 року в селі Івангород Олександрівського району Кіровоградської області. Навчався в Івангородській загальноосвітній школі. Вищу освіту отримав, закінчивши Центральноукраїнський національний технічний університет в м.Кропивницький.
Коли почалося вторгнення ворога на територію України Роман не міг залишитися осторонь. 13 лютого 2015 року вступив до лав Збройних Сил України, а у 2016 році підписав контракт з Силами Спеціальних Операцій, де приймав безпосередньо участь у бойових діях, мужньо виконував військовий обов’язок, захищаючи територіальну цілісність та державний суверенітет України, її свободу і незалежність.
Він гідно ніс свою службу, отримав безліч нагород, серед яких орден за Мужність ІІІ ступеня та орден за Мужність ІІ ступеня, нагороди отримав у 2022 році коли почалося повномасштабне вторгнення ворога на територію нашої держави. У 2023 році отримав поранення, після лікування відразу повернувся до побратимів.
Закінчив свій земний шлях Роман на посаді старшого повітряного стрільця авіаційної ланки авіаційної ескадрилії, знищивши більше десяти повітряних ворожих цілей, чим зберіг безліч життів.
Роман завжди говорив: «Я зроблю все, щоб моя сім’я та рідні не відчули на собі того горя та розрухи, що приносить так званий «сусід».
У Романа залишився син, який стане продовженням його роду, дружина, мама.
Стало відомо про загибель Захисника – Головіна Артема Олексійовича, 11 грудня 1989 року народження, жителя Малої Виски Новоукраїнського району.
Артем Олексійович народився в м. Горлівка Донецької області, там навчався, після закінчення школи здобув професію автослюсаря, працював у службі охорони.
В 2017 році переїхав з сім’єю до Маловисківської громади, разом з дружиною виховував 2-х донечок.
Працював водієм КРАЗу на Новокостянтинівській шахті. Був добрим порадником, працелюбним, щирим, товариським, ніколи не стояв осторонь чужих проблем.
23 серпня 2024р. був мобілізований І-им відділом Новоукраїнського РТЦК та СП, з 18 жовтня 2024 року вважався зниклим безвісти поблизу населеного пункту Богоявленка Донецької обл..
Артем Олексійович повернутий з окупованих територій в рамках обміну загиблими.
Сумна звістка знову сколихнула Піщанобрідську громаду.
Він віддав своє життя, боронячи рідну землю від ворога. Його мужність, патріотизм та самопожертва назавжди залишаться в нашій пам’яті.
Важка звістка з фронту знову сколихнула Голованівську громаду – на щиті повертається воїн, педагог, Герой-Захисник Зелененький Олександр Петрович.
Народився Олександр Петрович 22 жовтня 1971 року в с. Вербівка Новоархангельського району Кіровоградської області.
Закінчив середню школу в с. Ятрань Новоархангельського району. Навчався в Олександрійському педагогічному училищі, після закінчення якого працював вчителем Ємилівської філії, згодом вступив до Миколаївського педагогічного університету та після отримання диплому працював завідувачем Ємилівської та Наливайківської філій.
Всі, хто знав його як людину, вчителя, колегу, друга назавжди запам’ятають Олександра Петровича як Людину, справжнього педагога, який щиро любив дітей, а вони – його!
Олександр Петрович мав золоті руки, оптимістичні погляди на життя та жартівливу вдачу, виховував доньку та сина, був дбайливим чоловіком, а ще – опорою для всієї родини та щиро вмів цінувати дружбу і людей!
24 лютого 2022 року Олександр Зелененький був призваний на військову службу за мобілізацією та мужньо боронив Батьківщину на різних напрямках.
17 серпня 2023 року під час виконання бойового завдання на Харківщині командир відділення – командир машини 1 механізованого відділення 1 механізованого взводу 1 механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини А4576, сержант Зелененький Олександр Петрович зник безвісти. Далі потягнулися важкі місяці, роки очікування та надії на те, що Олександр повернеться.
На жаль, майже через 2 роки тіло Героя було повернуто в рамках обміну тілами та ідентифіковано.
Олександрівська громада у скорботі.
У Володимира залишилися діти, дружина, мама, брат.
Знову сумна звістка з фронту прийшла у Великосеверинівську громаду.
20 липня 2025 року в районі населеного пункту Могриця Сумської області, перебуваючи на вогневій позиції, внаслідок серцевого нападу помер відважний син нашої землі Литвиненко Павло Сергійович, 11.10.1991 року народження, молодший сержант, командир відділення управління гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону.
У Героя залишилися дружина, син, дві доньки, теща, яка була для нього другою мамою.
Народився Павло Сергійович у селі Оситняжка. Навчався в Оситнязькій школі та в ПТУ №2 у Кропивницькому.
Працював у ТОВ «МП ОКТАН», Агроцентрі «Фаворит».
28 лютого 2022 року Павло добровільно зі зброєю у руках став на захист Батьківщини та вірно і з честю виконував свій обов’язок. Захищаючи нашу свободу і незалежність від нещадного ворога Павло Сергійович брав участь у бойових діях у містах Березнегувате (Херсонська область), Бахмут, Соледар (Донецька область), смт Дергачі (Харківська область) та на території Курської області.
За мужність та відвагу Павло Сергійович був нагороджений медаллю «Захиснику Вітчизни», медаллю «Незламним Героям Російсько-Української війни», Хрестом «ЧЕСТЬ І СЛАВА», відзнакою Президента України «ЗА ОБОРОНУ УКРАЇНИ». Він щиро вірив у перемогу України та до останнього подиху був готовий її захищати
