Життя воїнів з Кіровоградщини обірвала війна з підступним ворогом.
Про це повідомили в громадах, інформує Златопіль.
Загинув солдат з Кропивницького – Григорій Сидоренко. Воїн прийняв свій останній бій 29 вересня поблизу населеного пункту Українськ Покровського району Донецької області.
Знам’янська громада сумує через втрату свого захисника – військовослужбовця та залізничника, Миколи Геннадійовича Єфремова.
Микола народився 13 листопада 1979 року в місті Краматорськ Донецької області. Після закінчення школи вступив до Знам’янського професійного ліцею №12, де здобув спеціальність помічника машиніста. Згодом він працював машиністом електровоза в локомотивному депо.
Під час своєї військової служби Микола Єфремов обіймав посаду сержанта із матеріального забезпечення роти радіоелектронної боротьби. 26 вересня 2024 року, відданий присязі на вірність українському народу, він героїчно виконував свій військовий обов’язок. Під час ракетного обстрілу поблизу населеного пункту в Сумській області, Микола отримав поранення, несумісне з життям.
Микола Єфремов був учасником бойових дій, за що був відзначений подякою від командира 22-ї окремої механізованої бригади за високий професіоналізм, лідерські якості, патріотизм та вагомий внесок у національно-визвольну боротьбу.
Олександрійська громада втратила захисника – 57-річного Ігоря Аксєнчіка.
Він загинув 24 вересня під час ворожого артилерійського обстрілу в районі села Григорівка Донецької області.
У воїна залишилися дружина, донька і сестра.
Сьогодні Гайворонщина в жалобі – громада проводить в останню путь захисника Сергія Степановича Ткача.
Сергій народився 31 жовтня 1981 року в селі Хащувате. Закінчивши одинадцять класів, продовжив здобувати освіту в Гайворонському СПТУ, де освоїв спеціальність тракториста-комбайнера. По закінченню працював у Хащуватському колгоспі. Земля була його стихією, його натхненням.
Але коли прийшов час, Сергій став на захист України. У травні 2023 року він приєднався до лав Збройних Сил України. Бої на Донеччині, важкі поранення, довге лікування — все це стало випробуванням, яке він приймав із гідністю та стійкістю. Але навіть це не зупинило його відданості справі. Після тривалої реабілітації він продовжив службу матросом у відділенні морської піхоти взводу морської піхоти роти морської піхоти військової частини А4635.
23 вересня Сергій був госпіталізований до лікарні в Миколаєві. Незважаючи на всі зусилля лікарів, його серце зупинилося 24 вересня 2024 року. У Сергія залишилися матір, чотири сестри та син, які тепер живуть із нестерпним болем втрати.
Вічна пам’ять нашим Героям…
Найщиріші співчуття рідним та близьким загиблого…
