Сьогоднi, 21 квiтня, кропивничани схилили голови в шанi перед земляками – Героями, солдатами Миколою Янкулом, Сергiєм Безноговим та Сергiєм Ленченком, якi вiддали найдорожче – власнi життя за свободу свого народу.
Про це повідомляє міська рада, інформує Златопіль.
Микола Янкул народився 7 лютого 1990 року в Кропивницькому. Дитинство i юнiсть провiв у селi Володимирiвка, де здобув освiту у мiсцевiй загальноосвiтнiй школi. Саме там формувався його характер — щирий, вiдкритий до людей, сповнений доброти й поваги до оточуючих.
Пiсля закiнчення закладу освiти вступив до Кiровоградського професiйного лiцею, де обрав фах кухаря-кондитера. По завершеннi навчання працював на рiзних пiдприємствах мiста та областi, де зарекомендував себе сумлiнним, вiдповiдальним i працьовитим спецiалiст. Його поважали колеги за надiйнiсть, щирiсть i готовнiсть завжди пiдтримати — вiн був тiєю людиною, на яку можна покластися без вагань.
Iз початком повномасштабного вторгнення росiї в Україну Микола Янкул став до лав Збройних Сил України. Вiн мужньо виконував свiй вiйськовий обов’язок на посадi старшого стрiльця, залишаючись вiрним присязi та українському народовi.
Солдат Микола Янкул загинув смертю хоробрих 11 жовтня 2024 року, пiд час виконання бойового завдання пов’язаного iз захистом Батькiвщини вiд збройної агресiї росiйської федерацiї проти України, в районi населеного пункту Погребки Курської областi. Саме з того часу вiн вважався безвiстi зниклим. Родина до останнього жила надiєю i вiрила, що Микола повернеться. Кожен день очiкування був сповнений молитви i тихої вiри в диво. Та згодом надiйшла звiстка,— результати ДНК-експертизи пiдтвердили загибель воїна. Йому навiки залишиться 34 роки…
Микола Янкул назавжди залишиться в пам’ятi рiдних i друзiв як свiтла людина — життєрадiсний, добрий, з щирою усмiшкою, яка зiгрiвала всiх довкола. Вiн був турботливим i люблячим чоловiком, надiйною опорою для своєї родини, людиною, яка вмiла любити по-справжньому i жити з вiдкритим серцем.
Сергiй Безногов народився 16 лютого 1980 року в Кропивницькому. Навчався в лiцеї «Арт плюс». Пiсля закiнчення вступив до Центральноукраїнського вищого професiйного училища iменi Миколи Федоровського, паралельно працюючи на деревопереробному комбiнатi, поєднуючи здобуття освiти з важкою працею. Згодом його трудовий шлях продовжився на будiвельних майданчиках рiдного мiста. Там вiн виявив себе вiдповiдальним i надiйним працiвником, людиною, яка не боялася труднощiв i завжди доводить справу до кiнця. Його поважали за чеснiсть, витримку i готовнiсть працювати заради добробуту своєї родини.
У травнi 2024 року Сергiй Безногов приєднався до лав Збройних Сил України. Пройшовши пiдготовку, вiн став гранатометником, без вагань став на захист Батькiвщини, проявивши мужнiсть, силу духу i вiрнiсть присязi.
Свiй останнiй бiй солдат Сергiй Безногов прийняв 24 липня 2024 року зупиняючи росiйських агресорiв в районi населеного пункту Новоселiвка Покровського району Донецької областi. Йому було 44 роки…
Сергiй Безногов був доброю, щирою та надзвичайно чуйною людиною. Люблячий син, турботливий брат i вiдданий батько, вiн завжди знаходив слова пiдтримки для рiдних i близьких, умiв вислухати й допомогти у найскладнiшi моменти.
Сергiй Ленченко народився 02 лютого 1979 року в Кропивницькому. Освiту здобув у Кущiвськiй гiмназiї. Згодом вступив до Кiровоградського професiйного лiцею, де обрав фах кухаря. Пройшов строкову службу. Повернувшись до мирного життя, працював на пiдприємствах «Ласка» та «Пiвденнi солодощi», чесно i сумлiнно виконуючи свою роботу, будуючи звичайне, але гiдне життя. Завдяки професiйному пiдходу, уважностi до деталей i високiй продуктивностi неодноразово отримував схвальнi вiдгуки за свою роботу.
Iз початком повномасштабного вторгнення росiї в Україну Сергiй Ленченко не залишився осторонь. Став на захист Батькiвщини, пройшов навчання та був зарахований на посаду маскувальника вiйськової частини. Виконував бойовi завдання на рiзних напрямках, неодноразово зазнавав поранень, але щоразу повертався до строю, демонструючи силу духу та незламнiсть.
За час служби Сергiй Сергiйович проявив себе мужнiм воїном, вiдданим своїй справi. Був ветераном вiйни, учасником бойових дiй, людиною честi, яка до останнього залишалася вiрною присязi та Українi. Серце воїна зупинилося 15 квiтня 2026 року пiд час проходження лiкування. Йому назавжди залишиться 47 рокiв…
Свiтлий, щирий, сильний — таким вiн назавжди залишиться у пам’ятi тих, хто його знав i любив.
Схилимо голови i вшануємо пам’ять наших героїв захисникiв хвилиною мовчання…
