Сьогоднi, 5 серпня, кропивничани провели в останню путь Героя – земляка, воїна, який вiддав життя за Україну, за кожного з нас.
Про це повiдомляє мiська рада, iнформує Златопiль.
Сергiй Скороход народився 07 лютого 1973 року в Кропивницькому. Пiсля закiнчення лiцею «Наукового», вступив до Кропивницького професiйного лiцею, де здобув фах кухаря-кулiнара.
Згодом працював на рiзних пiдприємствах харчової промисловостi мiста. Усе, за що брався Сергiй Скороход, робив iз душею. Колеги згадують, що вiн не просто виконував обов’язки — вiн створював атмосферу довiри та поваги. Спокiйний i врiвноважений, нiколи не вiдмовляв у допомозi тим хто її потребував.
У червнi 2016 року Сергiй Скороход обрав вiйськову службу за контрактом, яку проходив у 3-му Окремому полку Сил Спецiальних Операцiй iменi князя Святослава Хороброго Збройних Сил України, на посадi старшого кухаря господарчого вiддiлення взводу забезпечення вiйськової частини.
Iз 2016 по 2025 рiк, стояв на захистi територiальної цiлiсностi та суверенiтету України на територiї Донецької, Луганської, Харкiвської та Запорiзької областей, брав участь у бойових завданнях щодо стримування збройної агресiї росiйської федерацiї. За перiод служби був нагороджений Вiдзнакою Президента України «За участь в антитерористичнiй операцiї», Вiдзнакою Президента “За оборону України”, нагрудним знаком “Сталевий хрест”. Мав статус ветерана вiйни, учасника бойових дiй.
Сергiй Скороход – приклад служiння i гiдностi. Завдяки своїм професiйним i моральним якостям здобув беззаперечний авторитет серед побратимiв i командирiв. У складних обставинах вiн умiв оперативно та правильно прийняти вiрнi i обґрунтованi рiшення. Мав високий рiвень фахової пiдготовки. Його працьовитiсть, вiдповiдальнiсть та глибока внутрiшня культура, назавжди залишиться в пам’ятi побратимiв.
Серце воїна зупинилося 31 липня 2025 року, внаслiдок дронової атаки росiйських агресорiв в районi населеного пункту Новолозуватка, Днiпропетровської областi.
Йому назавжди залишиться 52 роки…
У колi родини Сергiй Скороход був свiтлом, до якого завжди хотiлося повернутись. Вiн був не просто батьком — вiн був опорою, порадником, захисником. Його син знав: татове слово — це завжди любов i мудрiсть. Вiн умiв слухати, навiть коли нiхто не говорив, i пiдтримувати, навiть коли було важко самим собi.
Як брат — вiн був надiйним плечем. У родинних справах завжди допомагав без зайвих слiв. Для рiдних i друзiв — вiн був джерелом доброти. Вмiв пожартувати, навчити, порадити.
У глибокiй скорботi залишилися; мати, син, брат, рiднi та друзi.
Схилимо голови i вшануємо пам’ять наших Героїв хвилиною мовчання.
