Iгор Шерман, якому першому у Кропивницькому безплатно пересадили серце за державною програмою, познайомився з родиною жiнки, яка стала посмертним донором.
Про це йдеться у сюжетi суспiльного, iнформує Златопiль.
Її син розповiв, що його родинi та йому було важливо послухати серце його мами у грудях iншої людини.
Iгор Шерман має 45 рокiв. На чергу з трансплантацiї його поставили в лютому 2023 року. Операцiя була за мiсяць. Робили її лiкарi Iнституту серця.
“У понедiлок, 5 березня, менi подзвонили о четвертiй годинi. Я це запам’ятав на все життя. Почали операцiю 6 березня о 2:30 ночi й закiнчили о восьмiй. У Сумах помiстили в реанiмобiль, i там я пробув 18 днiв. Шов у мене на всю грудну клiтку. Але вiн дуже охайний”, — розповiв кропивничанин.
За словами Iгоря Шермана, до операцiї не мiг без задухи пiднятись на третiй поверх. У перший мiсяць пiсля пересадки також було ще важко ходити. Нинi вiн повернувся до звичного життя: може довше гуляти з собакою, працювати, їздити за кермом. Користується легковою машиною щодня. Буває в Одесi — у гостях у дiтей. Два мiсяцi тому їздив до Києва на дiагностику. Щодня контролює тиск. Обмежень у їжi не має. Виняток — грейпфрут (його не можна їсти). Кропивничанин говорить, що люди iнколи впiзнають на вулицi, знаючи про його iсторiю.
“Прикольний був випадок на заправцi. Я наливав собi каву, пiдiйшла жiнка, яка на там викладала товар, i спитала: “Як ваше здоров’я?” – Кажу: “Вiтаю, нормально. Ми з вами знайомi?” – “Так, я бачила вас по телебаченню”. Деякi впiзнають просто в обличчя, а деякi – “Так, я про вас чув”.
Iгор Шерман розповiв, що поки хворiв, переоцiнив своє життя.
“У мене завжди були на першому планi родина, дiти. А тепер я став ще бiльше цiнувати життя й час, проведений з сiм’єю. Вiд того, що менi замiнили серце, не значить, що менi хтось гарантує 30, 40 чи 50 рокiв. I треба отримувати задоволення вiд кожного дня. Вiн завжди може бути останнiй. Ми в такий час живемо. З собою ти грошi не забереш, здоров’я за них не купиш. I час не купиш. Треба проводити його з родиною, з дiтьми, з собакою”.
Посмертним донором серця для Iгоря Шермана стала жiнка з Сумської областi. Її дiти захотiли познайомитися з чоловiком, якому пересадили мамине серце.
“Зi мною зiдзвонилися дiти донора, вiд якої у мене серце. I я їздив до них на зустрiч. Їм було цiкаво послухати безпосередньо серце. Вони прийшли з фонендоскопом i слухали його. Вiд їхньої мами врятували трьох людей. Дуже важливу справу люди роблять, i це потрiбно робити. У будь-якому випадку виходить, що вони мої родичi тепер”, — розповiв Iгор Шерман.
“Ми приїхали з братом, i вони нам поставили таке запитання, що ваша мама може бути донором. Як ви до цього ставитесь? Хай люди, у яких буде така сама ситуацiя, не задумуються, а що скажуть люди? А як це так? Щоб не вагалися, приймали рiшення, i це рiшення було правильним. Мама була в нас донором не тiльки серця, а й деяких iнших органiв. Для нас було головне — це знати, кому дiстанеться серце нашої мами”.
Цей рiк — рекордний у трансплантацiях серця в Українi. Їх проводять безплатно, сказала лiкарка-кардiохiрург Iнституту серця Софiя Чайковська. Загалом в Українi виконали 52 такi трансплантацiї. З них 32 — команда Iнституту серця. У пацiєнта з Кропивницького був складний випадок.
“В Iгоря був дiагноз “дилатацiйна кардiомiопатiя”. Вiн мав одне з найбiльших сердець, яке ми бачили у взагалi у всiх клiнiчних випадках трансплантацiї. I у нього була особливiсть: додаткова лiва верхня порожниста вена. Пiсля трансплантацiї серця наш директор Борис Тодуров сформував спецiальний кондуїт, який сполучав лiву верхню порожнисту вену з коронарним синусом. I тому повернення голови й шиї нiяк не страждало”, — розповiла лiкарка.
За словами Софiї Чайковської, є плани створити асоцiацiю трансплантованих пацiєнтiв i зробити головою цiєї асоцiацiї Iгоря Шермана.
“Його жага до життя, вмотивованiсть, настрiй стимулюватимуть людей проходити реабiлiтацiю”.
