Сьогодні українці, спільно зі світом, перебувають в тривожно-депресивному стані через брак позитивних подій та невизначене майбутнє. Ми підсвідомо намагаємося шукати позитивні новини та факти, які б давали надію та заспокоювали. І тому серед такої не вельми приємної атмосфери, яскраво виділяються люди, сповнені оптимізму. Саме з такою позитивною, енергійною, гарною і дуже розумною дівчиною і поспілкувалася кореспондентка сайту Златопіль.
Тож ділимося зі своїми читачами цікавою та життєстверджуючою історією дівчини, яка вміє в будь-яких обставинах зберігати оптимізм та силу духу.
Анастасія Сало – модель, яка декілька років пропрацювала в Китаї і приїхавши черговий раз додому у відпуску, вимушена була тут лишитися через пандемію COVID-19. Але дівчина не звикла байдикувати і вирішила в період карантину дарувати людям красу та гарний настрій і відкрити флористичну студію. Тож про квіти, Китай, єнота та любов до прекрасного читайте в нашому інтерв’ю з Анастасією.
Кор: Ви довгий час працювали за кордоном, але пандемія коронавірусної інфекції та карантин втрутилися у ваші плани. Вас це сильно засмутило?
Анастасія: Справді, цього разу мій приїзд додому затягнувся, проте я привчила себе шукати позитивні моменти в кожній ситуації і зараз вже не помічаю негативу. Я проводжу час з рідними, друзями, своїм коханим єнотиком, маю час втілити все, що планувала але не вистачало часу та сміливості. Власне флористична студія одна з моїх найбільших мрій і я сприймаю карантин як так необхідний мені поштовх.
Кор: Розкажіть трохи про вашу роботу в Китаї та загалом про цю екзотичну країну.
А: Вперше у Китай я поїхала років шість тому. Для мене це був культурний шок. Попри те, що я багато подорожувала Європою і, навіть жила певний час у Франції, культура Китаю мала приголомшливий ефект. Я не розуміла як формуються правила поведінки у суспільстві, система цінностей, спосіб мислення. Після трьох місяців я полетіла додому впевнена, що це мій останній візит у Китай. Опускаючи деталі, скажу що за півроку подруга вмовила мене знову туди полетіти. І з кожним разом час мого перебування там збільшувався.
Моє ставлення до Китаю, чи скоріше людей, на даний момент, обумовлене багатьма факторами: новими друзями, досвідом, можливо мудрістю сприймати речі такими, якими вони є не міняючи їх.
Життя в іншій країні це завжди адаптація не стільки організму, скільки свідомості. До речі, китайську їжу я так і не можу вживати. Щодо складнощів та приємностей, то я радше поєднаю їх в одну групу. На велике щастя в мене присутнє почуття гумору до життєвих ситуацій і з самої себе також люблю посміятись, тож на всі неприємності автоматично реагую сміхом. Бувають ситуації, коли від фізичної перевтоми, морального виснаження немає сил сміятись, тоді я питаю себе: це важливо зараз? Чи буде важливо завтра? А через місяць? І це простий, але дієвий спосіб зберегти нервову систему.
Кор: Чотири роки ви працювали в Китаї, але дуже гарно володієте українською мовою. Вона для вас є рідною і у побуті? І як ви долали мовний бар’єр за кордоном?
А: Українська мова прийшла з формуванням свідомості, як особистості і свого місця у світі. Здається в підлітковому віці розмовляла російською. Загалом діти і підлітки більше за інших схильні до впливу ззовні, а тоді майже всі старались розмовляти російською. В родині ми говоримо українською, але батьки з протилежних областей України, тому в нас мікс Волинського, Полтавського та трішки Львівського діалектів (якщо такі є). Хоча не можу сказати, що я принципово не розмовляю російською, в мене багато друзів з Росії і це чудові, добрі люди, тож ворожого ставлення до інших національностей ніколи не було. Стосовно мовного бар’єру у Китаї – я не розмовляю китайською, хоча вчити починала. На сьогодні у мене є розмовна англійська і французька тому для робочих відносин я використовувала англійську.
Кор: Тепер навряд чи скоро ви зможете повернутися до своєї роботи і наразі ви плануєте займатися квітковою справою. Розкажіть чому квіти і що саме пропонуєте клієнтам?
А: Я залежна від красивих речей і певною мірою перфекціоністка. Завжди отримую неймовірну естетичну насолоду спостерігаючи гарний декор, інсталяцію, дизайн тощо. Мені подобаються деталі, приємні запахи, краса у найширшому сенсі слова. Я люблю спостерігати за закоханими людьми, вбачати знаки уваги, турботи у їхніх стосунках. Зібравши до купи всі вподобання, найбільш логічним, на мою думку, є створення краси і перевтілення її в любов через квіти. Проте, перший потяг до флористики був скоріше інтуїтивним. До того ж я люблю дарувати квіти, але в нашому місті не могла знайти саме ті композиції, які б саме мені хотілось подарувати. Тому вирішила, що можливо хтось має ту ж проблему і я знаю як це виправити. Думку про створення власної студії флористики я плекала доволі давно, можливо років п`ять, і лише останні два роки почала займатись цим всерйоз. Я вивчала інформацію про квіти, зберігання, подачу. Купувала квіти в Китаї і збирала букети вдома. Звичайно асортимент Китаю та України відрізняється, але мені подобається показувати красу кожної квітки, навіть якщо люди звикли до них і не звертають увагу.
Я прихильник індивідуального підходу, намагаюсь створити букет не просто для клієнта, а для задоволення людини, яка його отримає. Також я не притримуюсь стандартних підходів до збору букета, експериментую з формами, кольором, текстурами. Дуже приємно, що квіти замовляють як дівчатка так і хлопці. І всі клієнти неймовірно ввічливі та приємні. Для мене велика удача і щастя робити щось, знаючи, що мені подобається ця людина.
Наразі маю купу ідей, всі вони оригінальні, деякі інноваційні, такого у нас в місті точно немає, але не хочу перестрибувати через етапи, і буду вводити все поволі.
Кор: В такий кризовий і нестабільний період досить складно щось розпочинати, якими ви б хотіли бачити перспективи вашого новонародженого бізнесу?
А: Я б не сказала що період кризовий, для мене криза, коли ти не маєш бажання і натхнення щось робити. Певний період були незначні перебої в поставці квітів, але зараз все налагоджується, постачальники шукають нові шляхи імпорту зрізу. Крім цього у мене є власна невеличка плантація тюльпанів, нарцисів, лілій та жоржин, яку я доповнювала протягом трьох років, з розрахунку на те, що все таки почну свою справу. І зараз у мене більше 20 сортів екзотичних тюльпанів та нарцисів які скоро зацвітуть і будуть готові прикрашати букетики.
Кор: У вас є екзотична тваринка, розкажіть щось про неї, адже багато хто мріє про такого друга.
А: Про Рендома знають всі мої друзі. Йому чотири роки і це моя найбільша любов. Він живе зі мною, ми чудово розуміємо один одного, при тому, що ласкавим його не назвеш, скоріше гордим та незалежним. Він дуже розумний, має власний характер і не соромиться його показувати. В цілому ми дуже схожі, можливо більше, ніж мені б хотілося. Але точно знаю, що між нами є взаємоповага. Він скоріше не моя тваринка а мій сусід. Єноти від природи доволі підозрілі але цікаві. Тому зазвичай він ставиться до гостей з осторогою, але цікавість бере гору і він виходить знайомитись. Щоправда чекати, що він застрибне до вас на руки – марна трата часу.
Кор: Звідки ви берете енергію та оптимізм?
А: Нещодавно, переглядаючи публікації знайомих, відмітила що всі мають особистість яка їх надихає, кумир тощо. Тоді я задумалась, що в мене ніколи не було особи, на яку я б хотіла бути схожа, якою б надихалася. Всю енергію та оптимізм я черпаю з себе, з навколишнього світу. Десь побачила гарне поєднання кольорів – о!, відмітила собі, розвинула в голові ідею – готово.
Для мене вигадати щось цікаве ніколи не було проблемою, в мене завжди фонтан ідей, проблема зупинитись і реалізувати щось одне. Гадаю, що гарний настрій, позитив, енергію ми культивуємо в собі самі, стаючи водночас для себе головним джерелом натхнення.
Хочеться побажати Анастасії вдало втілювати своє відчуття прекрасного у флористичних композиціях, а з її роботами можна ознайомитися за посиланнями:
Facebook: (https://www.facebook.com/casa.floristica)
Instagram: (https://www.instagram.com/casa_floristica/?hl=uk)
Спілкувалася Альона ШЕНДЕРОВСЬКА
