Родина з ВIЛ з Кiровоградщини стала гарним прикладом для iнших пар.
Валентин – молодий, енергiйний, завзятий, працював на вiдповiдальнiй роботi, рятуючи людей. Пiд час планового обстеження дiзнався, що в нього ВIЛ-iнфекцiя. Це був 2014 рiк. Тодi в нього було хороше СД-навантаження, тож лiки вiн не приймав. Так пройшло ще кiлька рокiв. На ВIЛ-iнфекцiю вiн не зважав, здавав раз у рiк аналiзи – все було добре.
За цей час Валентин познайомився iз Мiлою. Вони разом будували сiмейне життя. I в один момент стан здоров’я чоловiка погiршився. Здав аналiзи – вони були не втiшнi. Мова стояла про щоденний прийом життєво важливих лiкiв – антиретровiрусної терапiї.
– Валентин вiдмовлявся приймати лiки. Це було настiльки категорично, що менi знадобилося чимало часу, аби вмовити його, – розповiдає соцiальна працiвниця проекту USAID HealthLink Надя Балан, продовжуючи: – Урештi вiн погодився. Через кiлька днiв привiв до нас в кабiнет «Довiра» свою дружину. У неї теж виявили ВIЛ. Шок – перша реакцiя. Тодi Валентин розповiв дружинi, що вiн був ВIЛ-iнфiкованим, але лiки не приймав. Ми разом вмовляли Мiлу розпочати лiкування заради майбутнього їхньої сiм’ї. Це був непростий шлях прививання прихильностi до АРТ, збереження їхньої сiм’ї, вибачення помилок з минулого. Та вони його пройшли.
Уже пройшло чотири роки з моменту цiєї iсторiї. I зараз ми можемо сказати, що сiм’я вистояла цей шлях i по цей день приймає лiки, дбаючи один про одного. Валентин змiнив сферу дiяльностi – займається бiзнесом, розвитком. Мiла – домогосподарка i дбає про затишок вдома. Люблять i бережуть один одного.
– Соцiальний супровiд завершений успiшно. Та ми зустрiчаємося у мiстi по цей день – вiтаємося, спiлкуємося про справи. Якщо потрiбно вони звертаються до мене з важливих питань в кабiнетi «Довiра». Якщо чоловiк їде у вiдрядження, Мiла отримує АРТ-терапiю для двох, надсилає йому поштою. У нас збереглися дружнi вiдносини i довiра, – додає Надiя Балан.
Вiкторiя Семененко
