Звістка про загибель захисників надійшла на Кіровоградщину.
Про це повідомили в громадах області, інформує Златопіль.
Захищаючи Україну, загинув мешканець села Паліївка, Маловисківської громади, Сергій Некрасов.
Сергій Володимирович Некрасов народився 15 квітня1991 року у місті Скадовськ Херсонської області.
Коли Сергію виповнилося 3 роки, сім’я переїхала до села Гладківка Голопристанського району Херсонської області. Закінчив Гладківську загальноосвітню школу і після закінчення 9 класу пішов працювати у місцеве господарство.
Коли помер тато Сергія – турбота про сестру і брата, який хворів лягла на дитячі плечі Сергія .
Відслужив строкову військову службу у м.Чернігів.
У 2014-2016 роках брав участь у антитерористичній операції на Сході України.
Після служби у 2016 році одружився. Займалися з дружиною присадибним господарством, вирощували фрукти та овочі.
З початком повномасштабної війни частина Херсонської області потрапила під окупацію.
У 2022 році сім’я виїхала у село Пороги Кам’янець- Подільського району Вінницької області.
Був мобілізований 17 квітня 2023 року та проходив навчання у місті Чорноморськ Одеської області.
Сім’я воїна у 2024 році переїхала на постійне місце проживання у село Паліївку, де придбали будинок.
Сергій служив оператором відділення протитанкових ракетних комплексів взводу протитанкових ракетних комплексів роти вогневої підтримки батальйону морської піхоти військової частини А 4548.Був мужнім, сильним, витривалим , якими завжди були морські піхотинці.
Загинув 31 січня 2025 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Зеленівка Донецької області.
Прощання з воїном – Захисником відбудеться 10 лютого, у селі Паліївка.
У Світловодську, в останню путь провели Захисника України, мужнього воїна – Олексія Сухіна.
Олексій народився 2 травня 1973 року в місті Світловодськ. Закінчив 4-ту школу та здобув професію в місцевому ПТУ. Вже в молодому віці він почав працювати будівельником, працював на ПП «ВІКТОР І К» завжди віддаючи свою працю з великою відповідальністю.
Він був чудовим чоловіком, люблячим і турботливим. Олексій мав велику пристрасть до фітнесу, але найбільше в його житті значення мала родина, якій він віддавав всю свою теплоту і підтримку.
Проте, коли країна покликала, він не залишився осторонь.
9 грудня 2024 року Олексій був мобілізований до лав Збройних Сил України. Він боровся за майбутнє України з гідністю та відвагою.
На жаль, 4 лютого 2025 року його життя обірвалося…
Вічна пам’ять і слава Героям…
