Війна з підступним ворогом забирає життя захисників з Кіровоградщини.
Громади області повідомляють про загибель наших військових, інформує Златопіль.
Устинівська селищна рада повідомила про загибель захисника Мазурика Віталія Васильовича.
Молодший сержант, командир відділення 1 мінометного взводу 2 мінометної батареї 2 механізованого батальйону, загинув 10 лютого 2024 року під час виконання бойового завдання, мужньо виконавши військовий обов’язок в бою щодо захисту незалежності України, поблизу н.п. Роботине Пологівського району Запорізької області.
Знам’янська громада повідомляє, що 19 лютого полинув у Небесне військо Микита ОлеговичКаменєв.
Батьки, брат, друзі, колеги втратили найкращого сина, брата, друга, працівника якого тільки можна мати. Низький уклін за Героя, нашого Микиту.
Знам’янка у жалобі. На одного Янгола стало більше над Знам’янським небом. Ми завжди будемо його пам’ятати.
Народився 04.06.1996 року м.Знам’янці.
Навчався у Знам’янській ЗОШ №-3, після школи закінчив Знам’янське ПТУ №-3 за спеціальністю кухар-кондитер.
Працював на посаді електрогазозварника підприємства ремонтне вагонне депо Знам’янка АТ Укрзалізниця.
Займався спортом – важкою атлетикою.
Військову службу проходив на посаді старшого оператора відділення радіоелектронної розвідки взводу управління розвідувальної роти. Звання – Старший матрос.
20 лютого, Приютівська громада попрощалася із 37-річним учасником бойових дій Дмитром Беньком.
Дмитро Олексійович з 2022 року захищав суверенітет та незалежність нашої держави. Звільнився зі служби наприкінці 2023 року за станом здоров’я, останні місяці життя проходив реабілітацію та лікування.
Помер вдома від гострої серцевої недостатності.
У чоловіка залишилися дружина, троє дітей, матір та брат.
Страшна і безжальна звістка знову прилетіла в Петрівську громаду.
18 лютого 2024 року перестало битися серце Героя-Захисника, стрільця-помічника гранатометника стрілецького відділення солдата Шидловського Євгенія Володимировича, який помер в лікарні від отриманих вогнепальних осколкових сліпих поранень під час виконання бойового завдання на Херсонщині.
Євгеній Шидловський народився 05 лютого 1982 року в селищі Петровому. В 1999 році закінчив Петрівську гімназію. Навчався в Криворізькому політехнічному технікумі, де отримав спеціальність слюсаря з ремонту рухомого складу.
Трудову діяльність розпочав у Новокриворізькому ГЗК. У 2007 році став працювати помічником машиніста тепловозу залізничного цеху № 2 ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». Працюючи на підприємстві, Євгеній продовжив навчання у Донецькому вищому навчальному закладі.
Молодий чоловік жив, працював, подорожував, захоплювався фотографією, мріяв… Але почалася війна. 25 жовтня 2022 року Шидловський Євгеній Володимирович взяв до рук зброю, не забувши взяти з собою і улюблену фотокамеру.
Його військова частина несла службу на Херсонському напрямку. У перервах між боями, облаштуванням позицій та військовою підготовкою Женя займався улюбленою справою – фотографував чарівну українську природу.
Пейзажі, фотополювання та макрозйомка – це були його улюблені напрямки. Євгеній з захопленням говорив: «Люблю Україну!.. Але вважаю, що найкращі свої фото я зробив вже у ЗСУ». Женя мав талант – бачити красу скрізь, де бував. Бачив і зберіг це у своїх світлинах.
Тепер Шидловський Євгеній Володимирович навічно в Небесному Воїнстві. Йому назавжди залишиться 42 роки
