Онуфрiївка знаходиться за 6 км вiд селища Павлиш, що лежить на трасi Олександрiя – Кременчук – Полтава.
Історія селища
Засноване селище ще у 17 столітті відставним козаком Онуфрієнком, від імені якого й пішла назва населеного пункту. В часи визвольної війни 1648 — 1654 років тут була вже чимала слобода, мешканці якої брали участь у походах Богдана Хмельницького. Населення Онуфріївки зростало за рахунок селян — утікачів з Волині, Галичини, Бессарабії, яких приваблювали великі масиви незайманого степу, ліси, річки та розкішні луки.
У 1752 році із створенням військових поселень Онуфріївка увійшла до складу Нової Сербії і стала власністю Івана Хорвата — Откуртича, а у 1870-их роках нащадки Хорвата – Откуртича продали Онуфріївку Михайлу Івановичу Камбурлею, який був радником, сенатором, цивільним губернатором Волині.
Взимку 1805 року поміщик І. Камбурлей переселив із своїх маєтків Орловської та Тамбовської губерній частину селян-кріпаків. Пізніше десять сімей він виграв у карти у одного поміщика із Куртини, а інших кріпаків виміняв у якогось князя за породисту собаку, цих переселенців він розмістив на своїх землях, заснувавши села Камбурліївка (на честь свого прізвища) та Зибкове.
З 1821року після смерті М. Камбурлея вся його маєтність перейшла у володіння графа Михайла Дмитровича Толстого, який був одружений на донці Камбурлея Катерині Михайлівні.
Михайло Дмитрович Толстой був великим землевласником і впроваджував на своїх землях передові методи господарювання.
Iсторiя дендопарку.
Дендропарк колись був маєтком родини Толстих. Щоправда, заснував парк, як і конезавод, Михайло Камбурлей.
Онуфріївський дендропарк — історичний парк у селищі міського типу Онуфріївка на Кіровоградщині; пам’ятка садово-паркового мистецтва XIX століття, один з визначних туристичних об’єктів краю.
У 1876 роцi було розроблено другий генеральний план садиби. Вже на початку 1880-х рокiв розпочалась комплексна реконструкцiя Старого парку, яким керував дендролог Iван Базилевич. У цей час на пiвдень вiд рiчки було споруджено оранжерею, теплицю, стайню, водонапiрну вежу, сторожку водокачки з паровим локомотивом, човнову станцiю, лiтнiй танцювальний майданчик, винний льох та оригiнальнi малi архiтектурнi i скульптурнi форми (альтанки, мiстки тощо).
На територiї парку налiчувалося понад 100 видiв дерев та кущiв, було 6 ставкiв, на яких жили лебедi. Облаштовано насипний острiв з альтанкою та купальнею (тепер вiдомий як «Острiв кохання»). Бiля будинку Толстих розташовувалось два басейни з фонтанами та розарiй.
Алеї парку розмiщувались за класичним англiйським зразком. Селянам суворо заборонялося заходити до панського парку. Перепустки мали тiльки робiтники, якi розчищали алеї, доглядали за деревами та численними квiтниками, а також за лебедями на паркових ставах. Пiзнiше селянам дозволили брати воду для своїх потреб з одного iз ставкiв. Дотепер вiн зберiг свою назву — Селянський. Весь парк було обнесено двометровою цегляною огорожею з декоративними ґратами.
Композицiя зелених насаджень Нового парку була визначена стильовими рисами натуралiстичних садiв, близьких до природного ландшафту. Тут були сiнокiснi луки, пасовища для тонкорунних овець, вольєри для павичiв. Галявини оформленi дендрологiчними групами, картинами дерев, що виразно розкривалися крiзь ажурнi прорiзи головної каштанової алеї.
До 1917 року Онуфрiївський парк був невiд’ємною частиною маєтку графiв Толстих. Вони постiйно проживали в Одесi, а садиба слугувала їм лiтньою резиденцiєю.
Вхiд до парку безкоштовний. Сам парк знаходиться в кiнцi селища. Збереглась брама. На жаль, палац не зберiгся.
Онуфрiївський парк вартий уваги, особливо восени.
Джерело: mandry
