Стало вiдомо про втрату вiдважного воїна – Владислава Олександровича Блохiна, вiдомого побратимам пiд позивним “Борода”.
Про це повiдомили в Гайворонськiй громадi, iнформує Златопiль.
Владислав народився 18 липня 1996 року в мiстi Гайворон. Пiшов до першого класу мiсцевої ЗОШ №3 у 2003 роцi. Пiсля дев’яти класiв шкiльного життя, сповненого дитячих мрiй i юнацьких сподiвань, вступив до Гайворонського професiйного аграрного лiцею, де з 2012 по 2015 рiк здобував фах маляра-штукатура. Працював на рiзних роботах, не цурався жодної справи, завжди був готовий пiдставити плече та допомогти ближньому.
У 2016 роцi став до лав захисникiв України, проходив службу в зонi АТО, вiддано виконував бойовi завдання до жовтня 2019 року. Його рiшучiсть, мужнiсть та витримка виявилися незламними навiть у найскладнiшi часи.
Травень 2018 року подарував йому зустрiч iз майбутньою дружиною Юлiєю. У 2020 роцi народився син, а в 2022 – донечка. Владислав був уважним батьком, добрим чоловiком i другом. Попри складнi життєвi обставини, вiн завжди знаходив час для родини, дарував тепло, пiдтримку й турботу своїм найрiднiшим.
У листопадi 2023 року Владислав був мобiлiзований. Пiсля проходження пiдготовки у Вiнницi та Житомирi, його направили на передову. Вiн служив у найгарячiших точках – зокрема, у Краматорську та на Курському напрямку. Обiймав вiдповiдальну посаду головного сержанта взводу керованого мiнування роти БпАК у складi вiйськової частини А5013. Його хоробрiсть, вмiння приймати рiшення та вiдданiсть товаришам по службi стали прикладом для багатьох.
У березнi 2024 року Владислав i Юлiя офiцiйно стали чоловiком i дружиною. Попри складнi обставини вiйни, доводячи, що любов i пiдтримка залишаються найважливiшими цiнностями навiть у найтемнiшi часи.
29 квiтня 2025 року життя Владислава трагiчно обiрвалося у мiсцi тимчасової дислокацiї – у населеному пунктi Киричкове, Синельникiвського району, Днiпропетровської областi.
Про точний час i дату зустрiчi Героя ми повiдомлять згодом.
Вiчна пам’ять Герою. Щирi спiвчуття родинi та близьким.
