Вiн втратив все – здоров’я, власну сiм’ю, пiдтримку друзiв. Натомiсть отримав ВIЛ, туберкульоз, алко- i наркозалежнiсть. Ще мить, i вiн би втратив життя, якби вчасно не отримав допомогу вiд благодiйної органiзацiї «100 вiдсоткiв життя. Кропивницький».
Толi трохи бiльше за п’ятдесят. Чоловiк з опущеними плечима, пiд очима мiшки, не бачить сенсу в життi. Для нього єдиний вихiд i задоволення – це алкоголь i наркотики. Так продовжувалося досить довго, допоки вiн не захворiв настiльки сильно, що не мiг встати з лiжка. У цей момент десь дiлися друзi, якi так часто були на пiдхватi з оковитою i наркотиками. Чоловiку викликали швидку медичну допомогу сусiди. Так вiн потрапив на лiкарняне лiжко. Дiагностували пневмонiю, яка не дуже пiддавалася лiкуванню.
– Було тяжко, бо ще хотiлося випити, отримати дозу, але цього нiчого не було. Я отримував крапельницi i пив таблетки… Потiм менi сказали, що у мене туберкульоз. Мене направили на стацiонарне лiкування в протитуберкульозний диспансер, де я пролежав, як менi здалося дуже довго…, – дiлиться iсторiєю Анатолiй.
Узимку 2019 року чоловiку порадили соцiальний супровiд БО «100 вiдсоткiв життя. Кропивницький», адже були великi ризики, що через потребу вживати алкоголь i наркотики, вiн залишить лiкування. Вiн видiляв паличку Коха, а отже, був небезпечним для оточуючих. Лiкування треба було однозначно.
– Про наркотики i про ВIЛ, я дiзнався пiд час того, як Толя лiкував туберкульоз. Я розумiв, що так довго вiн не протримається, що потрiбно шукати вихiд. Запропонував стати на програму замiсної пiдтримувальної терапiї – це коли вуличнi наркотики замiнюються штучними. Розпитав, чи вiн приймає АРВ-терапiю, як виявилося – вiн приймав цi лiки хаотично, коли хотiв. Цi два ключових фактора грали велику роль у його лiкуваннi туберкульозу. Кажу йому: «Хочеш жити?». Вiн киває головою. Так тривало майже рiк. Як виявилося, у нього не було необхiдних документiв, щоб стати на програму ЗПТ. Я йому допомiг зробити документи. Вiн розпочав прийом ЗПТ i на регулярнiй основi почав приймати АРВ-терапiю, – розповiдає про ДОТ-супровiд свого клiєнта соцiальний працiвник проєкту «100 вiдсоткiв життя та якiсних послуг на Кiровоградщинi» Максим Горюнов.
Пiсля того, як Анатолiй став безпечним для оточуючих, тобто не видiляв паличку Коха, завдяки лiкуванню, вiн мав повернутися додому. Однак те мiсце, де мешкав чоловiк, було настiльки занедбане, що там не можна було жити. Анатолiй пригадав, що його покiйна мама подiлила житло мiж ним i братом. Тобто, йому було куди повертатися, однак не було документiв, якi б пiдтверджували це. Тодi на допомогу прийшов юрист благодiйної органiзацiї «100 вiдсоткiв життя. Кропивницький» Арсен Арутюнян, який допомiг i пояснив, як дiяти в цiй ситуацiї. Анатолiй дослухався i на цьому сiмейнi чвари зупинилися, племiнниця бiльше не претендувала на його житлову площу.
Наразi чоловiк успiшно завершив лiкування. У лiкарнi взяв довiдку, що не видiляє паличку Коха. Вiн влаштовується охоронцем на роботу. Каже, що життя налагоджується завдяки допомозi з благодiйної органiзацiї.
Вiкторiя Семененко
