Чимало родин втратили близьких через війну та конче потребують підтримки. Нині у Кропивницькому реалізують проєкт “Теплі зустрічі” для батьків полеглих захисників. Щоб їх підбадьорити, влаштовують затишні чаювання та екскурсії. До прикладу, до зооцентру чи музею. Одночасно участь беруть до двох десятків людей.
Про ініціативу детальніше читайте у матеріалі сайту Златопіль.
Проєкт “Теплі зустрічі” у Кропивницькому започаткувала команда регіонального представництва БО “Мрія”. Очільниця “Мрії” в Кіровоградській області Ганна Колєва розповіла, що реалізовувати ініціативу почали наприкінці минулого року.
Побачили відгук, тож вирішили продовжувати. Нині працюють над тим, щоби залучити до таких зустрічей якомога більше людей.
Психологиня говорить, що активне дозвілля допомагає людям відволіктися. Водночас, спільне горе єднає, родичі військовослужбовців мають подібні болі, турботи, спогади. Вони і самі підтримують одне одного, і можуть розраховувати на психологічну підтримку Ганни, яка багато років працює і з захисниками, і з їхніми рідними.
До екскурсії в зооцентрі доєдналася і мати полеглого військовослужбовця Олена Дивульська. Вже майже два роки жінка вчиться жити без свого найріднішого – єдиного сина Максима. Він був нацгвардійцем, планував життя, кохав та був коханим, здобув освіту ветлікаря, згодом вступив до вишу внутрішніх справ. Втім, не встиг його закінчити, залишалося пів року до випуску, коли на Луганщині життя солдата обірвала війна. На той момент “Титану” було лише 22 роки. Пройшовши АТО, боєць говорив, що нині війна інша, страшніша, так воно і сталося, – каже мати, – хоча й досі у його загибель ніхто не вірить – доля любила хлопця.
“Він загинув разом з побратимом. Загинув Юра, Максим надавав йому допомогу і загинув також мій Максим. На той момент Юрина дружина була вагітною, а Максима сліду не лишилося, але лишилася пам’ять”.
Олена зізнається, що їм з чоловіком дуже важко, їхня рідня здебільшого за кордоном. Однак, щосекунди батьки відчувають підтримку свого Максима.
“Він був добрий, сміливий і поспішав жити. Коли хлопці були разом з Максимом, то вони говорили, що з ним не страшно. На жаль, через його сміливість так і сталося. Згадую, коли я хотіла їм з хлопцями щось передати на фронт, він говорив, що вони не голодні. Тепер я розумію, що їм було просто ніколи їсти”.
Нині жінка бореться з хворобою і вірить, що саме завдяки підтримці свого ангела їй вдається справлятись з недугом. Вона вдячна Максимові за щастя спільних років життя, за його патріотизм і сміливість, відданість побратимам та самопожертву. А також синовим побратимам, його коханій дівчині, які підтримують батьків та усім, хто опікується родинами захисників.
“Мені приємно, коли згадують мого сина, бо він віддав життя за всіх нас – за Україну. Ми дуже вдячні за розраду, за увагу до нас. Це дійсно цінно. Дуже важкою ціною, але перемога буде. Я вірю і всі мають в це вірити, і робити все задля цього”.
Влаштовувати “Теплі зустрічі” волонтери планують регулярно та в різноманітних місцях. Рідні армійців з Кіровоградщини, які також мають бажання доєднатися, можуть писати на сторінку організації у Фейсбуці https://www.facebook.com/profile.php?id=61566114579661
