Ірина (ім’я змінено), якій за шістдесят років, віднедавна розпочала лікування туберкульозу. Жінка разом із сім’єю евакуювалася у невеличке село неподалік м. Кропивницький.
Про свій діагноз жінка дізналася неочікувано і дуже соромилася. Вона не знала, як розпочати лікування, як сказати рідним про хворобу.
«Почалося все з того, що після евакуації і поселення, мій стан здоров’я значно погіршився. Була така слабкість, що важко було вставати з ліжка. Інколи підвищувалася температура. Я спочатку думала, що це все на нервах. Звернулася до лікаря, щоб пройти повне обстеження. Так у мене виявили туберкульоз», – ділиться жінка.
У медзакладі їй порадили звернутися за моральною підтримкою до БО «100 відсотків життя. Кропивницький», яка має значний досвід у соціальному супроводі людей, хворих на туберкульоз.
«Ірина потрапила до нас у серпні. Вона важко почувалася морально. Я провела кілька консультацій, пояснивши, що туберкульоз виліковний, якщо приймати ліки. Розповіла історії людей, яким вдалося перемогти недугу. Наступний бар’єр, який тримав жінку, вона не знала, як сказати рідним, адже всі разом проживали в одному будинку. Я пояснила, що рідних також треба обстежити, адже, чим раніше виявити хворобу, тим швидше потрібно почати лікування і не поширювати туберкульоз», – розповідає Марина Данильченко – соціальна працівниця проєкту «100 відсотків життя та якісних послуг на Кіровоградщині», що підтримано Глобальним фондом.
Жінка після консультації з соціальним працівником поставилася серйозно до лікування та наважилася на розмову з рідними. Її підтримали та обіцяли підтримку. Усі рідні пройшли обстеження – вони здорові 🙏
Щомісяця Ірина приїздить у КЗ «Кіровоградський обласний медичний фтизіопульмонологічний центр» за протитуберкульозними препаратами, проходить проміжні обстеження. Нині її стан здоров’я покращився і відчуття сильної слабкості пройшло.
БО «100 відсотків життя. Кропивницький» компенсує жінці проїзд із села в місто до медичного закладу, а також забезпечує щомісячними мотиваційними сертифікатами на продукти харчування.
«Я налаштована на те, що пройду цей шлях і одужаю. Знаю, що мені ще багато лікуватися, але я вірю в своє одужання. До того ж, відчуваю підтримку, що зможу», – ділиться Ірина.
