Українці завжди славилися своєю співучістю в різних життєвих перепетіях, тому й пісні в нас різноманітної тематики: й веселі, й журливі, й переможні, й ліричні. У Кропивницькому юні нащадки найспівочіших пращурів продовжують творчу їхню справу – співають за будь-яких обставин .
В репертуарі юних співунів, учнів десятого правового класу, “Ліцею “Науковий” Міської ради міста Кропивницького”, лише українські пісні.
Діти та вчителі розповіли сайту Златопіль про найспівучіший клас, який надихає і дає надію на перемогу.
Почалося все зі співів у сховищі – тоді це допомагало долати тривогу.
“Одного дня ми просто вирішили заспівати гімн України в бомбосховищі, а потім нам настільки сподобалась ця ідея, і це так підіймало настрій, що ми вирішили навіть створити власну підбірку пісень, які було б доречно співати саме в сховищі. Ми співали лише українські пісні, оскільки коли ми сидимо в підвалі через російську агресію, співати їхні пісні було б неповагою до самих себе та своєї країни”, каже староста десятого правового класу Дар`я Ковальова.
За словами Даші, учні правового класу почали співати гімн ще й на уроках історії і вони ніколи не відчували сорому від своїх співів.
“Ми не соромимося співати пісні, оскільки у нас вже склалася власна атмосфера і нам це підіймає настрій. Це точно набагато краще, ніж просто сидіти і нічим не займатися. Всі вчителі, хто був з нами в моменти нашої творчості, ніколи не забороняли нам цього робити, співали разом з нами”, – додає Даша.
Юні співуни самоорганізувалися і вирішили, що так їм в сховищі буде комфортніше і веселіше.
“Спочатку я думав, що хтось ними керує і це така підліткова демонстрація, але виявилося, що в них сформувалося творче ядро і вони самі організувалися. Ці діти і працюють активно, і відпочивають так само, я точно чув з десяток різних пісень, які вони вже вивчили та виконують. І неважливо це у сховищі, на вулиці, чи ще десь. На уроці вони встають, співають гімн України, вчителі, якщо заходять, дивуються, думають, що це я їх вчу. Останнього разу вони 5 годин співали в сховищі. Думаю серед всіх класів вони найбільш драйвові, ініціативні, активні, співучі. Вони дійсно “зспівалися” не лише в мелодиці, а й в міміці, жестах, артистизмі”, – розповів учитель історії Валерій Кізюн.
В умовах повномасштабної війни складно і учням і вчителям. Тож звісно коли діти замість боятися і тривожитися співають, то педагоги це підтримують.
“Ми прагнемо під час тривоги забезпечити спокій ліцеїстів. А коли діти зайняті, звичайно, що всі тривоги відступають. До того ж відомо, що музика має терапевтичний ефект. Такоє дуже радує репертуар ліцеїстів, оскільки вони обирають пісні українських артистів: від “Червоної калини” до відомих хітів Степана Гіги. Звичайно, війна залишає відбиток і на творчості, тому дуже часто діти співають сумних пісень. Приємно, що в кожній такій вокальній паузі виконуються Державний Гімн України та пісні, присвячені нашим Захисникам та Захисницям”, – розповів заступник директора з навчально-виховної роботи Володимир Вященко.
За словами пана Володимира ліцеїсти взагалі люблять слухати музику та співати пісні.
“Тому в холі ліцею стоїть фортепіано, на якому учні грають майже щоперерви”.
Але спів десятого правого класу вийшов за межі укриття та за стіни ліцею – далі діти почали співати на вулицях, в кафе, в неформальному спілкуванні, вдома в онлайн-бесідах.
“Ми співаємо не лише в ліцеї, часто зустрічаємося дистанційно і співаємо один одному. Навіть вокальні конкурси влаштовували в онлайні – типу “Х-фактора”. Це дуже підіймає настрій, бойовий дух, як в сховищі або на парах, так і вдома чи на вулиці. У нас є своя компанія, якою ми часто співаємо, але в будь-який момент до нас можуть приєднатися й інші учні ліцею, або навіть вчителі, що нерідко і трапляється”, – каже учень правого класу і співорганізатор співів Арсеній Шендеровський.
Коли бачиш, як вони щиро виконують українські композиції, як вкладають у свої виконання душу – стає зрозуміло, що є кому відбудовувати Україну після нашої перемоги.
“Це другий такий набір учнів, де чітко видно мотивацію до вивчення історії та патріотизм. Співати – це їхня власна ініціатива. Спочатку ми думали, що вони так жартують, але вони цілком серйозно до цього ставляться. І навіть на неформальних зустрічах, як от святкування Нового року, остання пісня яку вони заспівали – була присвята нашим Захисникам. Це вмотивоване покоління, яке відрізняється від нас усвідомленням того, що відбувається в країні”, – зазначає класник керівник десятого правового класу Лариса Шинкаренко.
“Ми співаємо тільки українські або англомовні пісні, які вже разом вивчили. В нашому репертуарі класичні “Плач Єремії”, Степан Гіга, Христина Соловій, “Один в каное”, тощо. І надалі ми плануємо поповнювати свій репертуар. Неважливо, який жанр, головне, щоб пісні були не російські і не несли поганий “меседж”, – розповів Арсеній.
Цим поколінням довелося подорослішати раніше часу. Їм випало жити в роки, коли Україна в біді і її потрібно підтримувати різними методами, коли всі моляться на ЗСУ і вірять їм беззаперечно.
“Маючи майже 40-річний педагогічний досвід можу сказати, що дуже відрізняються діти, які потрапили в пандемію і війну. Ці учні дійсно вмотивовані на навчання, якби складно все не було. Вони мають активну життєву позицію, не бояться висловлювати свідому точку зору і аргументувати її. З цими учнями одночасно і складно і цікаво працювати, вони нас вчать бути оптимістами і усвідомлювати, що ми рухаємося вперед!”, – наголосила класний керівник Лариса Шинкаренко
Ми впевнені, що таких співучих і патріотичних дітей в Кропивницькому дуже багато. Ці пісні вселяють віру в Перемогу, мотивують на те, що жити нормальним життям потрібно навіть в таких складних умовах. Наші діти відчувають, що своєю творчістю вони підтримують країну і кожного Захисника.
“Дякуємо Збройним Силам України, що у нас є можливість навіть сидячи у бомбосховищі не втрачати віру в нашу перемогу та популяризувати українські пісні!”, – говорить Даша, від імені своїх однокласників.
